Парк

Виталий Гречка

Приємна краса осіння, Чудові навкруг краєвиди. Сонечко шле проміння… Кольорів різні види… Плинуть думки неспішно, Спокій в душі панує. Вдома сидіти – грішно, Тіло вже в парк прямує. Парк зустрічає радо – Барвами погляд гріє. Повільним своїм листопадом Серце потішить вміє. Тут вітерець гуляє, Щоки холодить трішки, Багато за що він знає… Щось нашепоче нишком… Цей мандрівник незримий Світом літає довго. Дух його, геть нестримний, Ледь доторкнеться мого. Парк – не бурхливе місце, Все тут відпочиває. Шанують природу люди, Й вона їх оберігає.

2021-10-15 16:56:20

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Виталий Гречка

Может еще чего-нибудь выложу, со временем, надо посмотреть. Спасибо!

Відповісти

2021-10-15 18:48:02

Подобається

Інші вірші поета

Цікавість Зима лютує гнівна. (за мотивами Ф.Тютчева) Я бачив світло Нащадок

Інші поети

Alina

@someoneofnowhere

Vita Riter

@Vita_Riter

Dilekata

@DiLeKata

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2116

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2336