"Чи моя ти, впала зірочко?"

Вячеслав Коголь

"Ти руками хапа́єш зо́рі, І щоно́чі, із но́вим по́дихом, Віддаєшся вітра́м у полі, Як сильніше стано́вляться про́тяги. Чому ж я тебе до́сі не чую? Чи твої то всі тіні й о́брази, Чи то сам їх в уяві малюю я? Чи можливо все ж краще по́різно..." ... "Чи побачиш мене ти крізь ма́рево? Чи впізна́єш мій та́нець з вогне́м? Чи згада́єш до чого ми пра́гнули? Чи пове́рнеш до себе з дощем? Клятий вітер кістки перелічує! Мій тано́к добіга́є кінця. І біда не була би правічною, Якби ж голос не втра́тила я."

2020-05-26 23:49:03

Інші вірші поета

Вагомий внесок Смарагдовий Потяг Падати не можна літати Світ після мене

Інші поети

Sweet_ k452

@sweet_452

Буяна Іррай

@Buyana_

White_Fox_

@White_Fox_

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

5328

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

13068