Світ після мене
Вячеслав Коголь
⠀ Якщо приклади брати з планет, То я був би, напевно, Юпітером. І не треба про мене новин і газет, Я й без них тебе можу любити. ⠀ Я збираю навколо людей, Разом з ними твої небезпеки, Та молодший за тебе і більшість речей, І наповнений білою спекою. ⠀ Та у цьому ж моя проблема, Я не стану ніколи зіркою, Недостатньо ваги, це - вічна дилема, І не схвалений жодним критиком. ⠀ Як людині потрібна підтримка - Так гіганту потрібна вага. Саме в цьому стосунків затримка, Саме в цьому і спільна біда. ⠀ Я тобі не замІню Сонечка, Бо не маю такого ж тепла. Я казав, що для мене ти - донечка, Та по факту як старша сестра. ⠀ Ти хотіла б мене доповнити, Я хотів би тебе усю, Орбіта відхилена в спільному омуті, Ти загинеш, тому боюсь. ⠀ Не даси ти мені охолонути, Тут працює інакший закон, Але "Є" - то "еМЦе", так би мовити, А квадрат, із роками - полон. ⠀ Та на тебе я буду рівнятись, І надалі тебе берегти, Але спробуй, будь ласка, вчитатись - Після мене тобі не втекти.
2020-06-09 15:35:28
5
0
Інші вірші поета
Світ примарних копій Pо́llice vе́rso Душа Мегаполісу Відкривши очі
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2576
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11524