Світ після мене
⠀ Якщо приклади брати з планет, То я був би, напевно, Юпітером. І не треба про мене новин і газет, Я й без них тебе можу любити. ⠀ Я збираю навколо людей, Разом з ними твої небезпеки, Та молодший за тебе і більшість речей, І наповнений білою спекою. ⠀ Та у цьому ж моя проблема, Я не стану ніколи зіркою, Недостатньо ваги, це - вічна дилема, І не схвалений жодним критиком. ⠀ Як людині потрібна підтримка - Так гіганту потрібна вага. Саме в цьому стосунків затримка, Саме в цьому і спільна біда. ⠀ Я тобі не замІню Сонечка, Бо не маю такого ж тепла. Я казав, що для мене ти - донечка, Та по факту як старша сестра. ⠀ Ти хотіла б мене доповнити, Я хотів би тебе усю, Орбіта відхилена в спільному омуті, Ти загинеш, тому боюсь. ⠀ Не даси ти мені охолонути, Тут працює інакший закон, Але "Є" - то "еМЦе", так би мовити, А квадрат, із роками - полон. ⠀ Та на тебе я буду рівнятись, І надалі тебе берегти, Але спробуй, будь ласка, вчитатись - Після мене тобі не втекти.
2020-06-09 15:35:28
5
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3944
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3818