Вірш по "Різдвяній пісні"
Коли збентéжиться затьмáрене сумлíння,
Прийдé нервовий при́вид з ди́кими очи́ма.
Біжи́ за ним: тебе чекатиме спасíння,
Бо Ма́рлі зна́є, що в душí ти ще люди́на.
⠀
І як на се́рці буде груда сму́тку й вíдчаю,
Згадай дити́нства мить щасли́ву, не скалíчену.
Тоді запáлить старий ду́х, неначе свічкою,
Дитячу щи́рість, дивним о́страхом увíчнену.
⠀
Тепер погля́нь, що ти трима́єш коло се́бе.
На сво́є по́прище ти подиви́сь із висока́.
Бо бачить Ве́летень знецíнену буде́нність
І бачить ча́с, що ти марну́єш тут і та́м.
⠀
А ось і тíнь прийшла. І що там у майбу́тнім?
Ну подиви́сь ти, не соро́мся, за плаще́м.
Он твій же па́лець ти́че в те, що ти набу́в тут,
У золоту́ могильну пли́тку під доще́м.
⠀
"То все - казки́, а ми говоримо про бу́дні,
Та може хо́дять тії ду́хи серед на́с.
Не ко́жен Скру́дж сьогодні ста́не більш споку́тим,
Щоб бу́ли квíти на моги́лі біля фра́з."
Спільний вірш у складі команди "Смарагдовий Потяг" на онлайн-батлі "Losers Poetry". (Загальне редагування. Авторська строфа взята у лапки)
2020-10-15 10:43:21
3
0