Світ примарних копій

Вячеслав Коголь

Ми у світі примарних копій, Й кожен вірить в оригінал, Наша зброя на лезі іроній, Бо за правду – під трибунал. ⠀ Ми ніколи не знаєм, де істина, Виринаючи, топимо гнів, Нехай правда засвітиться іскрами, Знищить фальш із людських почуттів. ⠀ Бо, як насідок, всі під масками Поховали тьму чорних облич. Зовні ніби наповнені фарбами, Тільки чути душі сірий клич. ⠀ "Ну а ті ж, хто пішов від концепцій, Відвернувся від світу прикрас, Найчастіше – плоди дивергенції, Що зі штучних утворені фраз." ⠀ Кожен день ніби виступ в театрі, На роботі злітає дах. Ми в кайданах у власної мантри І вдягаєм усмìшку на страх. ⠀ Ідучи по гнучкій траєкторії Копій, масок і фальші з прикрас, Віднайди справжній лик бутафорії, Щоби марно не гаяти час. Спільний вірш у складі команди "Смарагдовий Потяг" на онлайн-батлі "Losers Poetry". (Загальне редагування. Авторська строфа взята у лапки)

2020-10-15 10:41:56

Інші вірші поета

Світ після мене "Дзеркало" Вагомий внесок Смарагдовий Потяг

Інші поети

Eliza

@Lourie

Роман Тихий

@volodimir_romanenko

Onxy Lux

@Onxy

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

1419

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1161