Світ примарних копій
Ми у світі примарних копій, Й кожен вірить в оригінал, Наша зброя на лезі іроній, Бо за правду – під трибунал. ⠀ Ми ніколи не знаєм, де істина, Виринаючи, топимо гнів, Нехай правда засвітиться іскрами, Знищить фальш із людських почуттів. ⠀ Бо, як насідок, всі під масками Поховали тьму чорних облич. Зовні ніби наповнені фарбами, Тільки чути душі сірий клич. ⠀ "Ну а ті ж, хто пішов від концепцій, Відвернувся від світу прикрас, Найчастіше – плоди дивергенції, Що зі штучних утворені фраз." ⠀ Кожен день ніби виступ в театрі, На роботі злітає дах. Ми в кайданах у власної мантри І вдягаєм усмìшку на страх. ⠀ Ідучи по гнучкій траєкторії Копій, масок і фальші з прикрас, Віднайди справжній лик бутафорії, Щоби марно не гаяти час. Спільний вірш у складі команди "Смарагдовий Потяг" на онлайн-батлі "Losers Poetry". (Загальне редагування. Авторська строфа взята у лапки)
2020-10-15 10:41:56
3
0
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2722
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3112