Смарагдовий Потяг
Вячеслав Коголь
Мчить невпинно смарагдовий потяг в пітьмі, Що вже звик залишатись ніким непоміченим. Він зливається з зеленню листя й трави, Його тягне до душ дивним світом скалічених. ⠀ Мчить так стрімко туди, де немає адрес, Де ховається страх і хороші новини. Ми всі проти війни, де є богом Арес, Ми мчимо, щоб знайти невідомі стежини. ⠀ А хотілося б просто із колій зійти, Щоб нам вільно блукати по чистому небу, Та навколо вирують кислотні дощі, Догорають ліси - люди чинять халепу. ⠀ На чорнильному небі затихли слова, Тільки всіх інфікує залежна будденість. Вщент забуті крихкі головні почуття Заховались у тьмі, притаївши нікчемність. ⠀ Він жене проти вітру до тлінних сердець, Щоб збудити приречені мрії, Що згубились, тікаючи десь навпростець, Щоб вернути загублені цілі. ⠀ "Він на клапті розìрве усе павутиння, На зупинках чекатиме вас до безтями, І збиратиме всіх по краях воєдино По двадцять одному граму." Спільний вірш у складі команди "Смарагдовий Потяг" на онлайн-батлі "Losers Poetry". (Загальне редагування. Авторська строфа взята у лапки)
2020-10-15 10:38:02
3
0
Інші вірші поета
Павук Світ після мене "Чи моя ти, впала зірочко?" Відкривши очі
Інші поети
Рутенія
@ruta_cherlena
Menna Mostafa
@Menna_Mostafa
Yash Kapoor
@ykapoor
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1479
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4963