Вагомий внесок
В холóднім серці, що хвилин з 15 тóму Билося між стін лабораторій, Останній імпульс не помітить лаборант. Він вже забув ціну екстра́кту із істот мале́ньких, Інколи бува потво́рних - Його згада́ли у статті про нóвий грáнт. ⠀ Жорстки́ми фразами, роздаючи́ чіткі команди, На́товп розганя́ючи навко́ло, П'ятихвили́нку починає президент. Сьогодні з радістю згадають прáщурів І навіть то́мним нагадають словом, Що повтори́ти зможуть вдáлий прецедéнт. ⠀ В ефір потрапить зрóблена на скóру руку, Ґáджету підкóшена афіша, Заполоня́ючи весь простір для думóк. По колу очі жебраків все бігають, а я блукаю, Гóсподи, не відчуваю тиші Крізь синтетичний запах лісу і гілóк! ⠀ В хатáх, що досі сти́гнуть на окóлицях країни, У зáсіках підстерігáє вітер Знеси́лених, що тя́гнуть натюрмóрт. Немає діла їм відтóді і дони́ні До грáфіків до ваших, до латинських літер. Не має сенсу тут ваш імпорт і ескóрт. Куди молитися? Куди звернутися по правду ту, Що в книзі описав творéць? Яку оспівували бáрди і поети. В суди. В які зайди - хоч будеш ти орáтор, чи митець, Дия́вол, пáрубок, чи слю́сар, чи агнéць... Палай! Гори у пеклі ця знедóлена планета! ... То був прибли́зний зміст Сучасного, на жаль, естéта, Що буде й далі з себе кóрчить Мойсея. Та навіть згинь сьогодні чóртова планета - А на орбіті буде грати "Одісéя"!
2020-05-27 23:00:47
4
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9577
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11413