"Пасажири"
Вячеслав Коголь
Вона дивилася з-під простира́дла, Як в обіймах гітару плека́є Орфе́й, І всІма пра́вдами і непра́вдами Намага́лась затриматись в світі людей. Ледь тримаючи ду́ми, проти́влячись по́тягу Раху́ючи кожен cту́кіт коле́с, Тягну́ли з поли́ці до ни́зу мов про́тягом, Го́лос і струни, неначе з небес. Вона не помітить його худорля́вості Він - її при́смак гірки́х цигаро́к, Обидва тікають від світу нена́висті, Жоден не зміг утекти від думо́к. Спо́гади о́садом падають, по́пелом, Перед очима, мов чо́рна вуа́ль. Його ж вилива́ються палкими нотами, Кожну з яких понесе́ магістра́ль. "Я так би хотів, аби ти не вага́лась. Я бачу тебе у відби́тку вікна. Краще б ти, дівчинко, Там залишалась. Не маю любові, усю вже віддав". В нічному плацкарті відкрита квати́рка, І вітер зганяє крохма́ль з подушо́к, Місяць на небі, технічна зупинка Один з пасажирів тихенько пішов.
2020-05-26 23:40:45
5
0
Інші вірші поета
Смарагдовий Потяг Душа Мегаполісу Вагомий внесок Pо́llice vе́rso
Інші поети
Angelie Bacalso
@Eliebelle_De_Villa
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15782
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1624