Hello, friend
Я — пепел, рассеянный среди песка пустынного пляжа. Никакая земля не сможет спасти меня от прилива. Я — копоть на ложке, я пыль на крыльце, я сажа. Я — надгробная речь, изречённая неторопливо. И когда я эту жизнь не совсем понимаю, Когда выбирает она говорить со мной без слов, одними лишь жестами, Я выбираю маленькие полеты в своё громоздкое никуда, Принимая себя вертолетом, а воздух навстречу — нашествием. Унизительно зол заточенный под замком узник, Узник совести, трупом свисающий в пропасти. Разрезающий воздух руками и криком пронзающий тьму, Представляет, что шрамы со скрипом становятся рёбрами лопастей.
2022-12-17 12:52:39
0
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12879
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6060