Hello, friend
Я — пепел, рассеянный среди песка пустынного пляжа. Никакая земля не сможет спасти меня от прилива. Я — копоть на ложке, я пыль на крыльце, я сажа. Я — надгробная речь, изречённая неторопливо. И когда я эту жизнь не совсем понимаю, Когда выбирает она говорить со мной без слов, одними лишь жестами, Я выбираю маленькие полеты в своё громоздкое никуда, Принимая себя вертолетом, а воздух навстречу — нашествием. Унизительно зол заточенный под замком узник, Узник совести, трупом свисающий в пропасти. Разрезающий воздух руками и криком пронзающий тьму, Представляет, что шрамы со скрипом становятся рёбрами лопастей.
2022-12-17 12:52:39
0
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1887
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9577