Я плакал. Густаву Ару
Я плакал тихо, сидя на крыльце И ветер мне твердил на ухо строки. Почти не изменялся я в лице, Осознавая молча этот мир жестокий. Мне мама говорила: «Ты всем важен. Ты нужен, Гас, Ты превзойдешь всех вновь» Но вечно честная и любящая мама Однажды солгала мне про любовь. Я обещал, что убегу из дома, И я сбегал, как только тухнул свет; Я понимал, что миру я не нужен, Им равно: что есть я, а что нет. Мне говорили: «Нам не разрешают», Их голоса звучали еле слышно, Я знал, ведь они мало что решают, За них все выбирают же обычно. И я просил отчаянно остаться, Хватался за спасение, за суть, Любить людей я каждый день старался И с каждым днем хотелось мне уснуть. Я засыпал надолго под снотворным, И сны творили для меня миры, Мне валиум казался чудотворным, Спасением из дьявольской дыры. Вином я запивал «колеса», «ксанакс», Мне было плохо только от людей, Всю боль и горе я отдал бумаге, Весь ужас смело оставлял на ней. И музыка сама лилась по венам, Я чувстовал ее толчок и суть, А это чувство для меня, наверно, То самое, дающее вздохнуть. За год меня полюбит целый мир, Все будут проговаривать — Hellboy, Мой смысл жизни, словно ориентир, Множество грустных заберет с собой. Я плакал тихо, лёжа за кулисой, Мне на плечо садился ангел белый, И словно где-то длинный текст мне был оставлен, А вера в жизнь по капле ослабела. В конце мне удалось их полюбить, На них смотрел я между облаков, За год успел тоску я утопить, Как тысячу похожих образцов. Всю мою жизнь возможно разделить На части две, не более, но все же: «Любовь и мама». Можно совместить, Ведь значит это все одно и то же. Я видел маму, плакал вместе с ней, «Мой милый Пип, зачем же ты ушёл?» И никого не видел я мудрей, Даже когда на землю я сошёл. И больше я не плакал на крыльце, Там молча чтили вечно мою память, Память о парне, с розой на лице, Который сердце, умирая, отдал маме… 2018
2022-12-17 12:43:33
0
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11169
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4618