Я (Романтика)
Золотые пальцы сжимают плакаты С аскетичными бледными надписями. Мы пыль под ногами майора, Затоптаны мнимой гласностью. Из-за тихих озёр коммуны Шелестит безграничное поле. Укрывается шалью сумрака Тополь — силы синоним в народе. Моя матушка — ласка пригожая, Мать Мария — сердца невинность. Муки тлеют под кожей схожестью, Сын мятежный исполнит повинности. Я чекист, но такой же, как ты — Человек, осыпающий ложью пергаменты. «Расстрелять!» — покрывают надменность кресты, Укрываются снегом паперти. Канделябр обласкан пламенем, «Расстрелять!» — их с десяток пытали. У войны — лёд, осколки и медь, Не хрусталь, а кровавый камень. Среди узников духа у каменных стен, Там ошибка в огне фанатизма: Моя мать — и печаль, и любовь всех систем, Моя мать — лицедейка трагизма. С нас довольно дешевых истин, Распластаются тени знаменем. В этом городе ружья — кисти. Живописец — жестокий маляр. Приголублю холодное тело, Пригублю леденящий арак. Дымный полдень, в крови воскресенье. Я твой сын, мама, твой злейший враг.
2022-12-17 12:52:02
0
0
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
102
16
4060
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3657