Сорванный ветром лист
Сорванный ветром лист клена, застывший аист на крыше дома, с подбитым крылом птица — тоска в глазах… Шорох под ногами… Написанные тома — бумажный ворох, идет гигантскими шагами человек: какая там птица, какой еще грех, заканчивается двадцатый век — нам некогда… Мы — неустанный бег по прямой, стремительный, мешающий смотреть по-сторонам, тем более оглядываться назад. Да, некогда оглянуться нам, понять, вернемся-то вспять: земля ведь круглая и одна. Одна…
2024-08-15 05:31:09
0
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13247
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6492