Сонячні промені...
Марія Відьма Дергача
Проходять повз нас Сонячні промені... Вперше літо Вдарило холодом... Востаннє попіл набирає форми Востаннє шпаги схрестивши Розріжемо тишу... Вода покаже старі образи... Згадаєш звідки ти... Туман, сліпий поводир, Візьме під лікоть. Ти не залишишся один. Біг-бен пробив дванадцяту, Про дощ прошу. А сонце твої сліди... Озираєшся... Я за тобой іду, Додому... Кричу, не можу Але, вода, брехливе стерво, Не лишає бруду. Востаннє шпаги схрестивши Розріжемо тишу... Вода покаже старі образи, Попіл набирає форми. Чорне стає білим, Червоні чорнила, Дадуть нам шанс, Віднайти свої крила.
2020-12-27 05:17:55
3
0
Інші вірші поета
Місто Некромант Мене тут немає Серія: Чорне та біле
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2659
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2007