Прірва
Ярина Залужна
Я сиділа на краю прірви І сльози капали з кінчика носа, Я розуміла, що один неправильний подих вітру І я каменем вниз полечу. Я боялася до смерті, Але сил вже не було. Сама б я нізащо звідти не пішла. Лиш правильний подих вітру мене б врятував. Я сиділа на краю прірви. Сліз вже не було в моїх очах. Я лиш тихо благала, щоб хтось Прийшов мене врятував. Я дивилася в прірву, Вона дивилася в мене. І страху вже не чула я. А вона лиш тихо шепотіла "Стрибай" .
2023-03-06 07:10:59
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
ВАВ 🤩 Сильно написано й гарно, цей твір мене зачарував.
Відповісти
2023-03-06 07:55:51
Подобається
Ярина Залужна
@Сандра Мей дякую, дуже приємно 😊❤️
Відповісти
2023-03-06 07:56:27
1
Інші вірші поета
Осінні меланхолії Чотири сезони 18 Навіть якщо
Інші поети
Ms. Nothing
@ms_nothing
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2497
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1864