Прірва
Я сиділа на краю прірви
І сльози капали з кінчика носа,
Я розуміла, що один неправильний подих вітру
І я каменем вниз полечу.
Я боялася до смерті,
Але сил вже не було.
Сама б я нізащо звідти не пішла.
Лиш правильний подих вітру мене б врятував.
Я сиділа на краю прірви.
Сліз вже не було в моїх очах.
Я лиш тихо благала, щоб хтось
Прийшов мене врятував.
Я дивилася в прірву,
Вона дивилася в мене.
І страху вже не чула я.
А вона лиш тихо шепотіла "Стрибай" .
06.03.2023
1
2