Стогін серця
Ярина Залужна
У грудях стогне серце. Йому там дуже тісно. Мене "годують перцем" І я не розумію що із цього дійсно. Ця каша в голові вже не дає спати І з кожним днем вона все гусне й гусне. Не думала, що так боляче кохати, Коли без нього усе пусте. Так, життя крокує і без нього, Розміреним ритмічним кроком. Та з ним все хочеться такого, Щоб не встигати і змигнути оком. Життя біжить, летить, стриміє Туди в майбутнє, за небокрай. А мені цікаво про що він ночами мріє, Після такого звичного "бувай". Так, життя без нього є можливим. Та вже воно таким не буде, Щоб вітер заповнював груди І танцювало тіло молоде. У грудях серце стогне. Воно так проситься на волю. Воно на волі лиш потоне, Та вже не змінити долю.
2023-03-14 07:07:24
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
прекрасно 😍
Відповісти
2023-03-14 07:08:27
1
Марго Форевер
сердечно
Відповісти
2023-03-14 20:56:16
2
Інші вірші поета
Любов — це завжди двоє Наше шаленство Нескінченний пазл Тепло твого тіла...
Інші поети
Hnin Aung
@HninAung913
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
17649
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2715