Стогін серця
Ярина Залужна
У грудях стогне серце. Йому там дуже тісно. Мене "годують перцем" І я не розумію що із цього дійсно. Ця каша в голові вже не дає спати І з кожним днем вона все гусне й гусне. Не думала, що так боляче кохати, Коли без нього усе пусте. Так, життя крокує і без нього, Розміреним ритмічним кроком. Та з ним все хочеться такого, Щоб не встигати і змигнути оком. Життя біжить, летить, стриміє Туди в майбутнє, за небокрай. А мені цікаво про що він ночами мріє, Після такого звичного "бувай". Так, життя без нього є можливим. Та вже воно таким не буде, Щоб вітер заповнював груди І танцювало тіло молоде. У грудях серце стогне. Воно так проситься на волю. Воно на волі лиш потоне, Та вже не змінити долю.
2023-03-14 07:07:24
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
прекрасно 😍
Відповісти
2023-03-14 07:08:27
1
Марго Форевер
сердечно
Відповісти
2023-03-14 20:56:16
2
Інші вірші поета
Тепло твого тіла... Безнадійний романтик Нескінченний пазл Осінні меланхолії
Інші поети
moody_bear_
@moody_bear_
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2512
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4225