Нескінченний пазл
Щодня і щоночі збираю себе по шматочках, Цей великий нескінченний пазл. Шукаю частини в найтемніших куточка, Серед сотні тисяч кривих дзеркал. "Не те, не туди, це не тим боком", — З усіх сторін у вуха кричать. Так ніби бачать моїм оком І вже всеї історії знають фінал. Та чхати на всі їхні нарікання, Вони з мене себе творять. Вони не бачать мої старання, Лише заздрісно з-за спини галдять. Я не вони і я маю власну стежину, І свою долю я сама складу. Вони не бачать мене у лиху годину, Лише зляться, коли я наверху.
2023-03-19 11:20:25
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3840
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4054