Нескінченний пазл
Ярина Залужна
Щодня і щоночі збираю себе по шматочках, Цей великий нескінченний пазл. Шукаю частини в найтемніших куточка, Серед сотні тисяч кривих дзеркал. "Не те, не туди, це не тим боком", — З усіх сторін у вуха кричать. Так ніби бачать моїм оком І вже всеї історії знають фінал. Та чхати на всі їхні нарікання, Вони з мене себе творять. Вони не бачать мої старання, Лише заздрісно з-за спини галдять. Я не вони і я маю власну стежину, І свою долю я сама складу. Вони не бачать мене у лиху годину, Лише зляться, коли я наверху.
2023-03-19 11:20:25
1
0
Інші вірші поета
Чотири сезони Уроки життя Наше шаленство Осінні меланхолії
Інші поети
Vasyl Stewart
@vasylstewart
GRAFO
@grafo
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3403
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2161