Нескінченний пазл
Ярина Залужна
Щодня і щоночі збираю себе по шматочках, Цей великий нескінченний пазл. Шукаю частини в найтемніших куточка, Серед сотні тисяч кривих дзеркал. "Не те, не туди, це не тим боком", — З усіх сторін у вуха кричать. Так ніби бачать моїм оком І вже всеї історії знають фінал. Та чхати на всі їхні нарікання, Вони з мене себе творять. Вони не бачать мої старання, Лише заздрісно з-за спини галдять. Я не вони і я маю власну стежину, І свою долю я сама складу. Вони не бачать мене у лиху годину, Лише зляться, коли я наверху.
2023-03-19 11:20:25
1
0
Інші вірші поета
Осінні меланхолії Наше шаленство Стогін серця Прірва
Інші поети
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Dilekata
@DiLeKata
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1542
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4285