Любов — це завжди двоє
Ярина Залужна
Любов — це вогнище і не одне. Воно у двох серцях палає. Та інколи таке буває, Поки один цю істину збагне, У іншого воно згасає. Це вогнище не може бути вічне. Його потрібно живити дровами, Та ще й щоденно, не щорічно. Ось це і робить нас рабами. Хтось вкладає у вогнище всю душу, А інший для нього і пальцем не порушив. Один віддає усе і гине, Інший лиш користає з цього і радіє. Цей цикл буде безкінечним, Допоки всі не знайдуть своє. Допоки до людей не дойде, Що любов — це завжди двоє.
2023-03-04 18:29:00
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
Ви продовжуєте мене дивувати і чарувати цими віршами. Я не можу описати свій захват словами!
Відповісти
2023-03-06 08:06:43
Подобається
Ярина Залужна
@Сандра Мей вау, ваші слова мене надихають надалі творити)
Відповісти
2023-03-06 08:07:31
1
Сандра Мей
@Ярина Залужна з нетерпінням чекатиму нових робіт.
Відповісти
2023-03-06 08:08:28
1
Інші вірші поета
Рятівний круг 18 Сила в кожному Прогулянка містом
Інші поети
Gamila
@mariam_wael_2evw
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3880
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1764