Тепло твого тіла...
Тепло твого тіла і жар долонь Так хочу відчувати знову і знов. Торкаюсь губами твої скронь, Як шкода що це лише сон. Ти завжди п'яниш і плутаєш мої думки, Один твій погляд змушує тремтіти. Від твоїх дотиків спиною йдуть мурашки, А серце починає шалено стукотіти. За тобою, як за стіною Ні вітру, ні дощу не боюсь. Ти так з легкістю керуєш мною, Але я не боюсь твоїх спокус. Неймовірна озвучка від @SandraMey: https://youtu.be/iKCOYXvsIDM
2023-03-06 18:37:21
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
гарний вірш.
Відповісти
2023-03-06 18:38:20
Подобається
Ярина Залужна
Дякую
Відповісти
2023-03-06 18:38:29
Подобається
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2376
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1043