Херека

Знай своє місце.

Наче вона шмат бруду. Найдивніше, її не зачепило. Вона не знала.Херека, котра годину ходила по кімнаті. Сон не йшов.

Від сумних думок її відволікли, удари барабанів. Дівчина кинулася до дверей. Барабани кричали, все гучніше. В коридорах нікого не було. Стражники пішли.

Треба тікати.

Перед нею мимоволі виник образ Ірвіна. Барабанний дріб сильнішав. Херека бігла її ніхто не спиняв. Пролетіла два поворота з двома сотнями дверей. І от нарешті, опинилася у центральній залі. Порожньо. Два дні тому, на неї вирячилися усі й кожен. Раптом, до ударів барабану додався новий. Вона прислухадася. Гроза.

Її серце приєдналася до цього чудового гулу. Хереку заціпило. Ноги самостійно вели її туди.

На дворі, в центрі, лежала дівчина прив*язана руками й ногами до каменю. Оточена юрбою, яка стояла міцним колом навколо каменю.

Незнайомка не кричала, не опиралася. Просто лежала. Різко настала тиша. Хереці здалося, що вона оглухла. Дівчину, прив*язану до каменю, судомило. Її руки до болю стискало та ніхто із присутніх не прийшов їй на допомогу. Та через кілька хвилин все припинилося. Тіло дівчини оповило червоне світло.

Блискавка вдарила їй прямісінько в серце. Херека відкрила рота, не змогла видавити із себе ні звуку.

Червоне сяйво згасло.

Марія

Зебровскі дивився, не кліпаючи. Марія ледь стримувалася, щоб не гепнути його по пиці.

Я тебе просила, коли кличеш мене, сторонніх тут немає,- вона взяла до рук коричневу маску, на ній вирізьблені символи. Значення яких цей “слідчий” не розумів. ЦІ двоє один одного терпіти не могли, але Королева залишилася найкращою, тому він мусив до неї звертатися.

Зовнішньо предмет нагадував людське лице. Покійна дуже міцно стискало її в долонях. Жінка-велет, одягнена в яскраво-синю сукню до підлоги, на її ногах не було взуття. Її русяві коси чорніли від крові.

Ти надто високо себе цінуєш,- Зебровскі відійшов від Королеви. Головне, не дивитися їй у вічі, вони знали, що він каже їй назло. Закурив цигарку.

Королева шукала камінь, марно.

-Де ще одне тіло?- всі присутні подивилися на неї як на прокажену.

Де. Ще.Одне. Тіло.- цього разу озвалося молоде дівча років 18-ти, не дуже старше за неї.

Тут більше нічого не лежало. Не було...- дівча втекло одразу пісдя скаханого.

Зебровскі!- Чоловіка пересмикнуло.- Де ще один труп?!

Тобі сказано, що нічого немає!- він зім*яв руками сигарету.

Марія повільно розвернулася до нього, подивилася на його очі. Ті горіли, люттю.

Та вдар вже.

Зебровскі вже замахнувся та зумів вчасно отямитися.

Тут нічого,- він кинув презирливий погляд на мерця,немає.

Камінь.

Ти божевільна?- тон з яким він це сказав їй не сподобався. - Повторю, тут пусто.

Зебровскі нервово погладив своє волосся.

Він мав там стояти!- крикнула Марія, щоб втихомирити цього гусака.

Від чого вона померла?-співрозмовник проігнорував її.

Ти мені не повіриш,- Королева пройшла повз й подумки молила Велику Матір, аби ніхто не розкусив, що її охопив жах.