Марія

Вона випила вже четверту чашку чаю. Тепло не приходило. Поставивши її на скляну поверхню кавового столика, дівчина покрокувала на кухню, де потайки в неї лежала пачка цигарок. Її Королева заприсяглася не витягати, щоб не сталося.

Ти вода, спокійна і рівна, ти більше не будеш боятися, ніколи.

Я більше не боятимусь- прошепотіла дівчина. Вона стисла кулаки, що на долонях залишилися подряпини від нігтів.

Страх не контролюватиме мене.

Королева зробила крок назад й заплющила очі. Калічка, поставила руки, долонями вгору.

Аеріта!- її голос онімів.

Марія сконцентрувалася на долонях.. Кінчиками пальців, вона відчула невеличкий електричний заряд. З її тіла, невеличкою хвилею, вийшла сила. В своїх руках вона стискала дві смарагдові маленькі кульки зі смарагдовою серединкою.

***

Поговори із батьком,- Гудрун це повторювала неодноразово.

Подруга вважала, що це останній шанс Марії помиритися із батьком.

Він вже не раз доводив, що швидже вмре, ніж вибачить- відказала Королева Мечів перед тим, як надпити узвару. Гудрун поправила широкий срібний браслет. Весільний подарунок Сігурда. Впертість. Риса, яка найбільше її дратувала у подрузі, але тільки завдяки цій особливості вони й зустрілись.

Тоді чому твоя матір, не розірвала зв*язків?- Гудрун одразу ж пошкодувала про своє питання. Марія терпіти не могла, коли їй нагадували про її родинні проблеми тим паче пхали туди носа. На щастя, Марія залишила її слова без уваги. Вона дивилася у бік чорного входу.

Два міцних чоловіка, одягнені у чорне, штовхали до дверей більш кремезного хлопа у коричневій безрукавці. Незнайомець добряче випив, ледь на ногах тримався. Але, тим не менш, зумів вдарити двох охоронців, так, що один головою тріснувся.

Юрба цікавих сходилася. Ось-ось почнеться бійка.

Гудрун розвернулася до подруги, та теж попрямувала в сторону “ Поля битви”.

Ей, ти чого,- Гудрун кричала на всю горлянку та Марія цього не помітила, вона так само проштовхнулася вперед. Відвідувачі щось верещали, плювалися.

Королева авдчувала біля себе злість, хіть, презирство. Подекуди вже укладали парі.

Але, натомість ці двоє просто дивилася одне одному у вічі. Охоронець, у чорному, хотів врізати, та, натомість, стояв як вкопаний.

Широкоплечий чоловік у коричневій безрукавці задоволено огледів публіку. Через кілька секунди їх погляди зустрілись. Марія не моргнула. П*яничка наблизився, його ноги підкошувалися.

Ось так, просто- промовив чоловік, від нього тхнуло дешевою випивкою. Та погляд зосереджений.

Геть.

Незнайомець не відійшшов ні на метр. Королева заплющила очі. Тіні обступили її

Аеріта,- прошепотіла дівчина, виставивши руки долонями назовні

Вдих-вдих.

Чорнота міцно стисла її коліна. На долонях, натомість, з*явилися дві помаранчеві кульки.

Вдих- видих.

Тіні підіймалися вижче.Зосередитися ставало все важче. Десь далеко, по той бік, звучав голос Гудрун.

Ні. Тримайся.

Вдих-видих.

Марія розкрила дві кульки вони поглинали це, забирали.

Аеріта! Аеріта,- розривав крик у її тілі.

Вдих-Видих.

Колір змінювався. Світла меншало. Вона не витримає.

Вдих- видих.

Марія еинула чорними кулями у співрозмовника і той розчинився.

За плечі її тримав той самий чолов*яга, та очі стали світлішими.Зітхнувши із полегшенням, дівчина знепритомніла.

Херека

Вона билася від переляку.

Де ця дівчина? Що із нею сталося?

Та ніхто про це не казав.

Херека інколи ловила на собі повний презирства погляд асайї. Жінка притискала до себе дітей, так, наче Херека зараз, при ній, їх придушить.

Кожного дня.

Вночі ж, Херека замикалася у своїх кімнатах.

Я не хочу ховатися,- шепотіла дівчина, затискаючи, холодними, від страху, долонями, подушку на якій красувалася велика біла птаха із білими крилами...

Я більше не буду, не буду боятися,- повторювала Херека раз у раз. Раптово, у кімнаті похолоднішало.Вікна замкнені. Двері заколочені.

Де я?- тихій звук торкнувся її руки. Озирнулася. Нікого.

Що зі мною?- Херека була перекона, що голос, який вона чує, жіночий.

В моїй кімнаті,- Херека проклинала усе на світі, в неї не було ножа.

Силует розвиднявся. Навпроти, стояла дівчина, що розглядала свої руки. У неї було русяве волосся, зчеплене красивою срібною заколкою.

Істота подивилася прямісінько на неї. Херека на мит перестала дихати.

Херека? Ти жива?- із вуст привида це чути, вдвічі страшніше.

Тікати- Херека перестрибувала із думки на думку. Привид тим часом розлетівся у вітрі.