Херека

Король забрав нитки, Херека вже неодноразово казала, що якби вона поїхала із ним було б безпечніше. Атілла ж сказав, що замурує двері її покоїв, якщо Херека покине їхніх дітей бодай на день.

Король чогось боявся та казати їй наміру не мав. Вони випили іще два кубки міцного вина й випустили нове коло танцівниць.

Музика тихшала вояки затихали усі чекали тієї миті коли їхній головнокомандувач скаже слово. Діти із захватом чекали батькових слів. Старші діти підвелися. Херека стала поруч.

-Воїни мої,- почав Атілла.- Моя сила і воля, перемога чекає на нас, але захована вона буде втратами. Смерть чекатиме на кожного з вас але я закликаю вас йти вперед, бо така є воля Ареса-сказав Атілла.

-Слава ватажку!- закричали солдати.

-Слава королю!-крикнув Бледа, Херека вийшла вперед й глянула на Бледу з викликом.-В ім*я Ареса.

Тебе тішить, що вони вважають тебе за царя,-Бледа вдарив кулаком по столу й кинув погляд на Хереку.

Без своєї собаки ти й брами не зломиш.

Атілла підвівся й вдарив кинжалом прямо в руку.

Твоя присутність лише вияв пошани до нашого батька.

Це мій батько!- розлючено кричав Бледа.- Ти син рабині ним і здохнеш.

Один із солдатів кинувся на нього та Атілла встиг його зупинити.

Колись настане той день!- крикнув Бледа до усіх присутніх.- Коли ви всі впізнаєте істинного царя та буде пізно! Ви всі в мене заплатите!

Бледа кинув кубок на підлогу й спробував придушити Хереку. Херека ж одним поглядом вивернула йому руку.

Мені наказує Арес! І якщо його воля буде щоб ти вмер, то ні ти, ні твої люди. Ні сам Атілла не зможуть тебе вберегти.

Марія

Марія опустила руки. Чоловік підійшов до неї й кивнув у бік надгробку.

В тебе дуже хороша пам*ять- прозвучало від нього.

Тобі набридло виступати на ярмарках,- відповіла Марія.

За битву з Вураком, я став Відлюдником,- соратник сів навколішки. Марія поруч. Друзями вони так і не стали, та розуміти її він почав. Після повернення з війни в нього не було дому. Однієї ночі напівзамерзлого його врятував старий воїн. В обмін на житло Відлюдник взявся його вчити. Соратнику ці знання не були потрібні, а житло було. Він погодився.

Коли він побачив її на ярмарку, то згадав, Марія ж ні. Соратник хотів дати їй ляпаса, Марія ж притримала правицю. Їхні очі зхрестилися.

Я не хочу битися,- сказала дівчина.

Згори почувся шурхіт крил. Знизу шепіт і сміх. Обидва підскочили.

Дракони?-запитала Марія.

Гарпії,-прошепотів чоловік. Вони відбігли подалі продовжуючи дивитися вгору. Вони не були готові до нападу.

Біля ніг терлися дві дівчини у зелених сукенках й віночках із лілій.

Німфи- зашипів він.- Тупіших істот світ не бачив.

Німфам його слова образи не завдавали, вони трусилися від жаху.

Соратник схопив двох наляканих істот й потягнув до лісу. Марія ж дістала ножі. Гарпії опускалися нижче їхні крила вже торкалися крон дерев.

Вони заховалися у кущах. Німфи злилися з травою.

Одна з гарпій опустилася на землю й почала винюхувати своїм кривим носом запахи.

Тут були люди,- істота розтягувала кожнісіньке слово. Біля неї присіла інша.

Вони й досі тут, ідіотко,- промовила інша й видала противний скрип від якого розривалися вуха та закрити їх руками вона не мала можливості.

Гарпія стала обнюхувати усе довкола, розшукувати присутніх та вона їх не помічала. Обидва почали відступати. Гарпії іще раз видали дуже противний звук та результату це не дало, із правого вуха Соратника пішла кров.

Королева й Соратник вийшли з укриття. До їхнього вуха знову долинув крик і удари крил. Королева ляпнула ножем істоту по лапі, та загарчала але продовжувала лупити крилом. Дівчина заплющила очі й пересунула ніж вижче. Соратник вхопив гарпію за обидва крила. Кістка зламалася в одному. На грудях лишився слід від пазуру, неглибокий. Істоти, задоволені результатом полетіли вгору.

Йому не потрібен твій труп- проказав Соратник.- Її ж він вже не отримає.

Самейн- прошипіла Королева.

Херека

На сцену вийшло коло танцівниць. Один із солдатів схопив дівчину за лікоть та у відповідь дала лекгенького тумака.

Херека глянула на трон Атілли пустий. Він вийшов разом із Бледою на вулицю. Херека глянула у вікно на дворі була глупа ніч.

Атілла з Бледою зчепилися. Брат вибив йому зуб.

Ти думаєш я дозволю ганьбити себе перед своїми ж людьми,- стиснувши його руку так міцно, що в Бледи, аж коліна підігнулися. Такої сили від брата не очікував. Атілла одним ударом меча відсік Бледі руку.

Бледа скорчився від болю й почав кричати.

- І ти називаєш себе царем,- розлючено сказав Атілла.- Твоєї ганьби не бачать тільки через те, що в нас один батько.

Марія

Самейн бив руками землю. Гарпії що він підіслав не налякали Королеву. Йому потрібен був її страх. Анкара дотримала свого слова? Учениця готова? Перепалка у кабаку показала, що вона Зряча.

Ти загнала мене в камінь на століття звернувся він до Анкари- Тепер глянемо на що здатна ця.

Марія замовкла. Чоратник пішов. Вона підійшла до могили.

Ти ще й досі тут?- запитала дівчина.

Ні.- промовила Наставниця.- Але ти не боїшся, одже йдеш вперед.

Марія згадала той вечір, коли вона тікала від Анкари. Марія думала, що та її не помітить. Анкара ж тримала Ісіду під вузці.

Коли йдеш вперед, тобі завжди страшно- сказала Анкара.- Мені було страшно коли я замикала замок. Мені було страшно коли я знайшла тебе.

Марія заплющила очі. Марія заплющила очі. Кульки провели свій хоровод. Одна квіточка зацвіла.

Я не тікатиму, Самейн не дочекається,-промовила Королева.

Херека

Хереку розбудив Атілла.

Ваша високосте,- прошепотіла дівчина.

Бледа більше не завдасть тобі шкоди- сказав король.

Херека коротко кивнула. Атілла підійшов до ліжка свого сина й поцілував його в лоб.

Херека коротко кивнула.

Херека поглянула на свого сина, що міцно спав. Дивний сон снився Атіллі. Вона сиділа біля нього, допоки він не прокинувся.

Спи- сказав Атілла.

Мені наказує Арес,- повторила цариця.- Ворожка пішла через те.

Атілла коротко поцілував дружину в губи.

Після вечері, Хереку почало нудити. Біль в животі, був жахливий. Херека ввірвалася до покоїв Ворожки та відьма була не при тямі.

Лікар сказав, що загрози життю иалюка більше немає. Знесилена вона підійшла до Ворожки.

Іменем Ареса- Ворожка розплющила очі та харкала кров*ю.

Ти підеш звідси сама й цар не дізнається, що ти збиралася вбити мого сина.

Марія

Королева увійшла у кімнату для тренуваннь. Вона пілійняла вгору жердину й перевірила наскільки та важка в руці.

Марія застрибнула на колоду й почала виконувати вправи на рівновагу.

Їй кинув жердину один із напівп*яних вояків. В неї підкошувалися ноги, але жердину вона підійняла.

Він наносив удари, Марія відбивалася.

На світанку прийшов терміновий лист із Аулусгейду, там збиралася Рада Крові.

Переріж собі горло,- чула вона голос у своїй голові,- Пробий серце.

Вдих-Видих.

Удар ножа пробив їй серце Марія втратила свідомість. Тінь підійшла до неї й нахилилася, істота хотіла висотати її енергію але астральне тіло було порожнє.

Херека

Херека прокинулася від цокоту копит. Дівчина вийшла на поріг й поглядом проводжала військо у похід.

Її старший син відштовхнув служницю й підбіг до неї. Херека обіймає хлопчика і тут він одним запитанням збиває її з ніг.

Мамо, а тато до нас більше не повернеться?

По сльозинкам в його очах вона зрозуміла, що він наляканий, що було дивно, адже це не перший похід його батька.

Арес цього не дозволить,- відповіла Херека, сподіваючись що її голос не тремтить.

Херека обійняла сина й сказала:

Любий, твій батько, найсильніший воїн, яких знає світ,- дівчина посміхнулася.- Ти народився таким самим.

Хлопчик задумано розглядав маму.

Херека спустилася в темниці, старі катакомби, в яких сиділи в*язні, в яких вже не було імен.

Вона увійшла у камеру до воїна із блакитними очима і густою бородою.

Ти зрадила свій народ- сказав він.

Зрадила,- не відбріхувалася Херека.- Бо вибору ви мені не лишили.