Друга частина розділу червона накидка з книги Королева мечів

Марія розділилася із тілом. Дівчина опинилася навпроти Аде й відштовхнула її. Вовчиця впала на землю. Тигр лежав у калюжі власної крові.

Марія намагалася утриматися на обидва боки. Відчути перевертня-шамана. Їхні очі перестрілися.

Марія вхопила вовчицю за горлянку.

Ти ж не зможеш це відмінити!- кричала вона. Шаманка опустила очі.

Вони на нас напали.Сила була на їхньому боці. Королева, ти ж знаєш, що по договору ми не можемо вбивати.

Марія розуміла, що вовки не нападають. Вони обороняють. Але тигр зможе вбити свого. Щось було не так.

Пройшовши крізь Ворота вона повернулася в Генеріал.

Марія вибігла на вулицю. Дощ продовжував бити в обличчя. В правиці Марія стискала Червону Накидку.

Аде ричала вовчою, її розривало навпіл. Вона вгризлася в горлянку чоловікові роками 45-ти.\

Вовк відчула Марія всередині. Така ситуація виб*є вовків на декілька столітть. Вони стануть іще слабшими. Леви...

Аде дивилася на неї очима сповненими люттю. Марія збиралася накинути їй на плечі, та вовчиця застрибнула їй на груди. Марія зробила передостанній видих.

Ксарк!- крикнула Марія.

Аде застигла. Червона Накидка обгорнула усе тіло. Вовчиця піднялася вгору, там де сяяв місяць.

Спалахнула блискавка й влучила прямо в Аде. В голові Марії прозвучали голоси. Очі загорілися червоним світлом. Королеві в сереце вдарила блискавка та воно зупинося.

Аде прийшла до тями, довкола неї ходили розгублені люди. Її вовки.

Вона пам*ятала напад тигрів. Їхні перші дві атаки, що Аде хотіла обійти миром, та супротивники розірвали чотирьох. Тоді Аде витиснулаїх зі свого поселення та тигри ставали дедалі злішими. Вона помітила наляканий погляд шаманки. Аде розривало від ненависті. Дівчина підвелася, але потім, помітила на собі артефакт.

-Королева,- Аде штурхала її, та знала що допоки її подруга не пройде подорож. І результат цієї подорожі означає Життя або Смерть.

2

Марія побачила перед очима Храм Пророків. Тихенько звучали дзвоники.

Перед дверима Храму склавши руки у молитві стояла жінка.

Вона розвернулася й їхні погляди зустрілися.

Анкара?-запитала дівчина. Наставниця кивнула.

Марія кинулася до неї, Марія міцно обійняла Наставницю.

Мені так тебе бракує...

У відповідь Марія почула дикий сміх. Королеву відкинуло ударною хвилею.

Аде тягла на собі телегу із Королевою. Подругу трясло. Судомило.

Аде, вона може не вижити.

Аде пропустила цю заувагу.

До Марії із диким сміхом й червоними очима підійшла Оракул. Марія вдарила її телекінетичною хвилею у відповідь.

Анкара вхопилася за обличчя.

Я мушу пройти до Храму... Про-йти.- Дівчина зробила перший крок. Оракул.

До горла дівчини підступала лють.

Ти багато зробила навіть син не зробив би більше- почула вона слова батька, що стояв до неї спиною.

Каліка, слабка-прозвучало довкола.

Марія заплющила очі. Вдих-видих.

Вона так лежить уже два дні. Я намагаюся підтримувати температуру її тіла.

Аде поглянула на Червону Накидку. Підійшла до подруги.

Не смій здаватися,- за усі ці роки, які вони знайомі Королева не опускала руки.

Вдих-видих. Навколо неї щось змінювалося. Повітря наче стискалося.

Аде, в неї гарячка,- до неї забіг один із її воїнів.

Ворота розчинилися і із них вийшов Самейн. В руках він тримав великий вогняний ключ.

Ти підвела мене,- почула вона голос Наставниці.

Я ж казав, що вона заслабка.- Самейн не приховував своєї зловтіхи.

В Марії підкосилися ноги. Вона впала на землю. Опинилася в замкненій вогняній клітці.

Ні, я не здамся,- прошепотіла дівчина. Вдаривши долонями об землю, Марія випустила із середини своє світло. Крок.

Аде, вона не дихає!-крик розривав вуха.

Басуїн-видихнула Марія. Гілки дерева накрили собою коло. Самейн випустив позаду себе, якусь дивну тінь.

Немає добра і зла є тільки твій вибір,- згадала вона слова Анкари.

Дім,- сказала Марія, розплющивши очі.

Марія сиділа рівно навпроти Аде, яка наливала їй холодну воду.

Де шаманка?-запитала вона.

В карцері.- Перед очима Марії вчергове проступило лице Анкари.

Від кого ти тікаєш?-запитала Наставниця.- Від себе? Чи від Генеріалу?

Марія розтисла пальці в них був останній дарунок. Королева підвелася, на плечах в неї й досі лишалася Червона Накидка.

Шаманка дивилася в підлогу. Вона розуміла, що її не стратять.

Ти знала, що не зможеш це зупинити,- сказала Королева.- Тому віддала оце.- Королева зняла одежину.- І випустила одного, щоб вона знайшла мене.

Ти зупиняла це раніше,- прошепотіла дівчина.

Мені здавалося, що я зупиняла, а птім виходило навпаки.

Ти перемагала,-повторила дівчина.

3

Марія проскакала через ліс. До свого “ місця паломництва”. Холодна глиба на цвинтарі. Вона поклала на землю квіти.

-Я дала тобі слово, але хіба ж я знала,що з кожним днем буде важче.

- Їй до твоїх слів не буде діла,- по той бік могили стояв один із її старих соратників.