У Каті
Постукав у вікно промінчик золотий Ранкова днина розлилась в кімнаті. І вітерець солодкий і пухкий Заплутався в волоссячці у Каті. Вона прокинулась і піднялась на ноги. Надворі щебетали солов'ї дзвінкі. А вдалині, обабіч край дороги Скитались хвилі-мокрі і п'янкі.
2019-06-28 23:00:09
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Євгеній Назаренко
Хороший стих)
Відповісти
2019-06-29 08:13:46
1
Агнія Бурне
@Євгеній Назаренко ніжний-ніжний) дякую
Відповісти
2019-07-01 07:19:25
Подобається
Схожі вірші
Всі
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
8
1227
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1338