About Love
Ні, я не закохалася, Лиш карі очі з розуму звели... І поки сонце-зайчик у них весело гралося, Я чула як десь враз мости звели... Я бачила в обличчі його смуток, У ньому ж бачила красу весни. Та карі очі вщент розбили той комфортний мій закуток, Боялася, й писала то все у листи... Ні, я не закохалася, ви що! Ніколи! Але ті руки мене в полон вели, І доки за межою не залишила скорботи. Ніколи б не відчула я свободи, свободи у полоні доброти... Мені так довго сниться його стан, І ті могутні та широкі плечі. І жити чомусь важко без важких кайдан, Та у його обіймах — набагато легше. Закохатись, справді, дуже важко. "Це не кохання!" — втішала себе я. Але без нього враз ставало чомусь тяжко... Настільки, що наверталася сльоза... Я не кохаю, й не кохала з ним ніколи, І мораль у цих строках проста: Бо кохання — в мить стається і проходить, А любов... Любов — вона одна...
2023-03-26 20:22:26
1
0
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4880
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2080