About Love
Ні, я не закохалася, Лиш карі очі з розуму звели... І поки сонце-зайчик у них весело гралося, Я чула як десь враз мости звели... Я бачила в обличчі його смуток, У ньому ж бачила красу весни. Та карі очі вщент розбили той комфортний мій закуток, Боялася, й писала то все у листи... Ні, я не закохалася, ви що! Ніколи! Але ті руки мене в полон вели, І доки за межою не залишила скорботи. Ніколи б не відчула я свободи, свободи у полоні доброти... Мені так довго сниться його стан, І ті могутні та широкі плечі. І жити чомусь важко без важких кайдан, Та у його обіймах — набагато легше. Закохатись, справді, дуже важко. "Це не кохання!" — втішала себе я. Але без нього враз ставало чомусь тяжко... Настільки, що наверталася сльоза... Я не кохаю, й не кохала з ним ніколи, І мораль у цих строках проста: Бо кохання — в мить стається і проходить, А любов... Любов — вона одна...
2023-03-26 20:22:26
1
0
Схожі вірші
Всі
Крапка
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
2996
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1526