Alcohol

Alaska

Ідеальний вечір, інтимні перемови; Така гарна сукня, що ледь приховує коліно. Під алкоголем для нас стали ідеальними умови Для дії, суперечки й протидії... Чутно подих, наче вибух; Чутно слово — то ім'я моє... Ледь тримаюся, щоб не збудити дотик Ледь посміхаюся, бо пора йти вже б'є. Я знаю, що сумуєш тяжко, Але ніколи не стану я твоєю, Мені відомо, що брехати — важко, Але ще важче — плисти за течією. Бувай мій милий, бувай любий; Нехай у жилах стине кров, Бувай... Ти все моє Кохання... Моє життя, моя Любов. Ідеальний вечір, інтимні перемови; І гарна сукня ледь приховує коліно... Без алкоголю були б ідеальними умови Для дії, для кохання і надії...

2021-12-28 19:27:18

2

0

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1923

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12166