За вікном невплинно лив дощ. Великі краплі  води повільно стікали по склу.А в середині,в барі "Три Ковбої" прцював я. На мені були чорні брюки і такого ж кольору сорочка. На грудях бейдж з написом "Охорона" В одному вусі я слухав музику через навушник, а інший сховав за сорочкою. Середина дня. Відвідувачів майже не було, тому я склав руки і насолоджуючись музикою дивився у вікно.
За барною стійкою стояв бармен.Той самий молодий хлопець, котрий  пропонував мені віскі. Його звали Вася. Це ім'я в мене завжди викликало сміх, але зараз це не важливо. Навпроти нього, на височенному стільці, які завжди знаходяться біля барних стійок, сиділа Аліна і щось писала в невеличкому блокноті. На них обох були ковбойські капелюхи. Василь Андрійович наказав і мені його носити, але я не схотів. Якщо я щось не хочу, то ніхто мене не змусить.
-Алінко, а ти любиш кіно? -запитав Вася.
-А хто ж його не любить? Люблю якщо кіно цікаве.
-Слухай, давай на вихідних сходимо?
Дівчина перевела не мене погляд.А я стояв мов вкопаний і роблячи вигляд що нічого не чую дивився у вікно.
-Вибач, Вась, але давай якось іншим разом. -почала вмикати задню Аліна.
-Та ти постійно мене годуєш іншими разами. Скільки можна?  Скажи ти вже мені прямо. - почав нервувати бармен.
-Мені подобається інший. Хотів прямо? От і отримав.
  Я слухав їхню розмову і чудово розумів хто такий той інший, але мені це неподобалось. Краще б Аліна на Васька перемкнулась.
-Хто він? Я його знаю? -хлопець намагався стримувати гнів,але це йому не дуже вдавалось.
- Можливо так. -відповіла красуня дивлячись в мою сторону, а потім глянула на залицяльника -А можливо і ні.
Дівчина зіскочила з стільця і підійшла до мене.
- Що зажурився? - вдаривши рукою по спині запитала Аліна.
-Я не зажурився. Просто спостерігаю за дощем. - спокійним тоном пояснив я.
-І як, подобається?
Я прибрав від вікна погляд і глянув в яскраві сині очі.
-Мені, так.
-Санику, а Санику? - хитрим голоском запитала красуня.
-Що ти хочеш, сонечко? -жартома запитав я.
-Давай на вихідних сходимо разом в кіно? -запитання пролунало тихо, щоб його не почув Вася.
Від подиву я припідняв ліву брову і спочатку глянув на Аліну, а потім на вікно.
- Он наш бармен,хороший хлопець. Сам тобі пропонує. Сходи з ним. -почав я відмовлятись.
-Вася, звісно хороший ,але мені потрібен інший. А інший це ти ,Саша.
Я стояв незнаючи куди від неї подітись.
-Аліно, зрозумій, ну не лежить до тебе моє серце. Перемкнись краще на когось іншого.
-Звісно. Не лежить серце. І в моїй кімнаті теж не лежало?
- Я тоді просто забагато випив.
-Знаєш, я вірю в те ,що все в нашому житті трапляється не просто так. Колись настане той час, коли ми будемо разом.
Я дивився в її світлі очі. Чому? Чому вона в мене закохалась? Я звісно не страховисько, про те далеко не красень.
-Колись. Колись, можливо і настане. - на цій фразі я пішов оглянути обстановку в закладі.

                                                    *******************

Дощ все падав і падав великими краплинами на землю. Всюди було мокро. Стояли калюжі. Таню проводив до підїзду якийсь молодий хлопчина  в круглих ніби в Гаррі Поттера окулярах.Кожен хто на нього гляне, назве його ботаном чи задротом. Що вона в нім знайшла? Притиснувшись одне до одного вони стояли під чорною парасолькою. Що він їй розповідав, я не знаю, але Таня дуже сміялась. Їй було цікаво з ним. Вони обійнялись на прощання, після чого дівчина зайшла до свого підїзду. Ботан з радісною аж до вух усмішкою пішов собі по дощу. Позаду хлопця їхало чорне авто "Інфініті". Він відійшов в сторону щоб дати дорогу транспорту, але авто пригальмувало. Двері відчинились. В коричневій куртці виліз хлопець з зачіскою полубокс. Як ви вже здогадались , то був Блек. Він відкрив двері і з кирпичним обличчям грізно наказав.
- В машину. Хутко.
- Я? Ви мене мабуть з кимось сплутали .-перелякано впав на мороз очкарик.
-Не гнівай мене.
-Гаразд.
Тремтячими від страху руками, кавалер згорнув свою чорну парасольку і заліз в авто.За ним слідом, на заднє сидіння заліз Блек, закривши за собою двері.В салоні сидів Крик. В руках він тримав льодяник.
-Хочеш кецика? - авторитет запропонував цукерку ботану.
-Ні. Дякую. -тремтячим голосом відповів хлопець.
-Ну, як хочеш. А я люблю цукерки. -спокійним тоном відповів Крик. Він повільно розгорнув льодяник і жбурнув собі до рота.
- Так ти ,виходить, новий хахель Танюхи ?
Бідний хлопець почав тремтіти ще більше, адже він розумів що сидить з серйозними людьми.
- Ще ні, але вона мені подобається. - ледь видав з себе очкарик.
Крик подивився холодним поглядом в очі співрозмовнику.
- З цього моменту, більше не подобається. Якщо ти моїх слів незрозумієш, то в противному випадку твій труп жертимуть черви десь в лісі Дахнівки.- з ненацька спокій змінився на крик - Ти мене зрозумів?!
А хлопчина був ще тим трусом, тому він вирішив що не варта якась дівка його життя.
- Так. Зрозумів. Я видалю її номер. Я навіть забуду як її звати.
-Молодець. -задоволено усміхнувся Крик і перевів погляд на друга. -Блек,відчини двері.Випусти людину.
Злочинець кивнув головою і випустив хлопця. Наляканий кавалер забув що в нього є парасолька. Побіг мов куля по дощу та калюжах. Блек заліз назад до салону.
- Так не цікаво. Треба було хоча б пару разів по пиці йому дати. -обурено промовив Сокіл котрий сидів за кермом.
-Навіщо? Він і так все гарно зрозумів. -хитро усміхнувся Крик - От не розумію я дівчат. Хороших хлопців відшивають, а на лохів, які навіть не в змозі їх захистити, вішаються. Просто немає слів.
- Просто всі баби-дури. От і все. - невдоволено промовив Кислий, котрий сидів спереду,з боку від водія.
- Авжеж. Отримав нещодавно  по пиці через одну дівку, а тепер і розказує. - кепкував Блек.
- А непішов би ти...- обернувшись до друга буркнув Кислий. - Ти там теж отримав.
-Отримав через тебе, кретина. - з камінним виразом на обличчі відповів друг.
-Дівчатка, не сваріться, помада в мене. - жартома промовив до хлопців Крик, посмоктуючи цукерку.
Сокіл дістав з кишені куртки пачку цигарок, опустив скло і закурив.Випустивши димові кільця він запитав в авторитета.
- Крик, брате, скільки ти будеш бігати за тою дурепою?
- Скільки потрібно, стільки й бігатиму. -грізно викрикнув той.
-Що ти репетуєш? Бігай скільки заманеться, але так можна і все життя пробігати.
- Я не збираюсь бігати все життя. Колись увірветься мій терпець, візьму її силою і буде в цім винна лише одна вона. - заспокоївшись та знизивши тон відповів Крик.
-Коли її братимеш, не забудь і з друзями поділитись. - Сокіл затягнувся цигарко. Від його фрази всі засміялись.Всі окрім Крика.
- Я подумаю. - авторитет невдоволено почав розмахувати руками по салону. -Викинь ти ту свою дурницю. Вже повна машина диму.
-Ще пару тяг і викину.
- Зараз викидуй. Заводь тачку і поїхали. В нас ще купа справ.
Сокіл затягнувся на повні легені і викинув окурок за вікно, прямісінько в калюжу.

                             **************************************

Наша кімната була невеличкою, але затишною. Я сидів з Деном на своєму дивані. Ми грали в карти. В дурня. Я вже 4 рази обіграв свого товариша. Він, бідний, втомився отримувати щолбани, які я давав йому за кожний програш.
- Так не чесно. -потираючи чоло промовив Ден.
-Все чесно. Просто я багато грав сидячи у в'язниці, от і набив руку. -відповів я тасуючи колоду.
- Все. Відкинь їх. Я більше не хочу грати. -обурився друг.
Ден був добрим і веселим хлопцям і навіть його обурення викликало сміх.
- Я б на твоєму місці теж перестав би грати. - посміхнувіся я.
-Колись я в тебе відіграюсь. - сказав товариш розмахуючи вказівним пальцем.
- Звичайно , друже. Король не вічний. Я не завжди зможу вигравати.
Пролунав стукіт вхідних дверей.
- Мабуть, Аліна прийшла. - поділився думкою Ден.
Він мав рацію.Відчинились двері і в нашу кімнату заскочила його сестра. Облииччя красуні було переповнене хвилею емоцій.
- Уявіть. В п'ятницю концерт DLS.
-Файно. - зрадів товариш.
Один лише я сидів і не розумів, тому що назва гурту мені нічого не говорила. Я вперше про них чув.
-Що за DLS? Що воно таке і з чим його смакують? -жартома запитав я.
- Dead Love Sould. Повна їня назва. Це Черкаський рок гурт. - з захватом пояснила Аліна.
- Це в перекладі з англійської- Мертва Любовна Душа ?
-Саме так. В них класні пісні. Хеві Метал на українській.
-Мабуть, це буде круто. - посміхнувшись відповів я.
-Ходімо на концерт. В пятницю ми з тобою вихідні, а Ден працює до 17:00, а концерт на 19:00.
-Я навіть не знаю. -неохотно відповів я, тому що небажав ходити по гучних тусовках. - Я краще їх на мп3 послухаю.
-Я теж люблю їх слухати. - брат став на захист сестри. - Ми йдемо. І ти ,Меломане, теж. І не обговорюється. Зрозумів?
Я зазирнув в очі товариша, які теж загорілись їхнім виступом. Я не хотів його засмучувати.Можливо мені це буде на користь.
-Гаразд.Вмовили. -легко усміхнувся я.


П'ятниця. 19:35
Ось і настав цей довгоочікуваний день.Я ,Ден та Аліна стояли майже під сценою. Вся Долина Троянд була забита людьми. Всі вони гуділи і здавалось ніби я в бджолиному вулику. На великій, гарній сцені вже стояли музичні інструменти, проте гурту ще не було.
Долина Троянд- гарне місце поблизу річки Дніпро. Більшість заходів найчастіше проводяться саме тут. В звичайні дні , в долині відпочивають закохані, та і прості люди теж.Коли на дворі тепло і на землі лежить зелена трава, сюди приходять компанії людей різного віку. Щоб посидіти, поспілкуватись, одним словом, просто щоб відпочити.
Ведучий нарешті потішив нас приємною звісткою.
- Зустрічайте. Сьогодні, на нашій сцені і тільки для вас,Черкащан, виступає, молодий, але багатообіцяючий рок гурт - DLS.
- На сцену вибігли музиканти. Натовп гучно заволав вітаючи їх. Разом з ними заволали і Ден з Аліною, а я лише посміхаючись дивився на них.
Музиканти виглядали так ,як належить виглядати справжнім рокерам.Довге волосся та чорний шкіряний одяг. До мікрофону підійшов хлопець з чорнявим, котре спадало аж на плечі, волоссям.Це був  вокаліст гурту. Я стояв майже під сценою, тому зміг помітити одну річ. На шиї виконавця , з лівого боку, виднілось татуювання у вигляді двох Коктейлів Молотова, які стояли нафхрест, утворюючи букву "Х".
-Привіііііт, нароооод ! -викрикнув рокер до натовпу і люди гучно заверещали від щастя.
- О боже. Тарас Боярчук. Він такий класний. -емоційно викрикнула Аліна.
- Зараз почую як та що він нам заспіває, а потім і скажу тобі ,класний він чи ні. -невпевнено промовив я дівчині.
За кілька хвилин музиканти взялися до справи. Хлопці вдарили по струнам електричних гитар, по барабанах, по клавішах...Це було круто. Їхні пісні дійсно були класними. Я не стримувався і разом з друзями стрибав мов навіжений під рок музику цього гурту. А голос в вокаліста був гарним. Крутим, грізним, таким як і має бути в виконавця певного жанру.
- А зараз, мої улюблені шанувальники, ми хочемо презентувати вамшій увазі свою нову пісню. Підтримайте оплесками. -промовів чорнявий вокаліст.
З перших секунд драйвова мелодія пронеслася по всьому моєму тілі . Звуки музичних інструментів віднеслись прямісінько до серця. Вона мене просто зачарувала, а після почутих слів,  ця пісня сподобалась мені ще більше. А слова були тикими:

На руках ти бачиш кров
Та рани миттю заживуть
Я буду йти на вбивство знов
Мене вони не оминуть
Вони забрали мою душу
Обірвали все життя
Я поквитатись з ними мушу
Якщо почав- так до кінця!

Для мене це був просто шедевр. Я обожнюю музику. Деякі пісні можуть змусити танцювати кожен орган мого тіла. Я їх можу слухати годинами. От уявіть, у вас на програвачі є сотні пісень, а ви цілий день прослуховуєте лише одну.Вона лунає з ранку  до ночі, але ніяк вам не набридає.  Так і ця пісня. Як то кажуть " Запала мені в душу". Я тоді і уявити не міг, стільки всього в моєму житті , буде пов'язано саме з нею. Вона ніби створена для мене,а її текст, ніби написаний про мене.
Аліна пластично рухалась під ритм музики і дивилась на голосисто співаючого вокаліста. І сталося те, чого вона не могла очікувати. Чорнявий хлопець глянув своїми карими очима прямісінько на неї. В його секндном погляді я помітив зацікавленість. Він правим оком підморгнув красуні і відвів погляд.
-Ви це бачили?! -запитала щаслива дівчина.
- Бачили що ? - запитав Ден, який нічого не помітив, так як в той час дивився на шаленого барабанщика.
-Тарас мені щойно підморгнув.
- Який Тарас ? Побачила на концерті якогось свого знайомого? -Брат незрозумів про кого саме говорить йому сестра.
-Який,в дупу,знайомий? Сам Тарас Боярчук дивився щойно на мене і підморгнув! -пояснила Аліна.
- Аааа, то здалось тобі. А якщо він і моргнув, то мубуть через те, що в око щось потрапило. - неповірив Ден.
Я бачив як дівчина дивиться на рокера. Я хотів би щоб вона з ним зустрічалась, адже тоді в неї зникне любов, чи що то таке інше, до мене.

Знаєте, я хотів би яскравіше вам доносити свою історію, але розказник з мене нажаль не дуже...Якщо комусь з вас не подобається, то не витрачайте свій час.Відкиньте мою книгу геть, або зпаліть в каміні і займайтеся іншими справами. А якщо ж вам все ще цікаво що буде далі, тоді продовжуйте читати мою похмуру і не веселу історію.

На дворі потемніло. Концерт закінчився. Нас, троє, поверталося додому. Крокуючи помалу, не кваплячись, ми обговорювали концерт.
-Це було щось. Мені так сподобалось. Особливо ,коли Тарас мені підморгнув. Там була купа різних дівчат, а він підморгнув саме мені. -на радощах говорила Аліна.
-Ніхто тобі там не підморгував. Я вже казав, що то тобі просто здалось. - заперечував брат.
-Ти не правий. Саш, скажи йому. - ЇЇ сповнені надії блакитні оченята глянули на мене.
-Так. Я теж це бачив. -чесно  промовив я.
-Що, справді? - Ден аж очі випучив від здивування.
-Так.
-І що з того? Якби я був зіркою, то моргав би кожній дівчині. -ніби з заздрістю промовив брат.
-Або хлопцеві, такому дебелому та бородатому. - я вирішив приколотись з друга.
-Ох, який дотепний жарт. -буркнув Ден.
-А ха ха, бородатому хлопцеві. -зареготала Аліна.
-Слухайте, а хтось з вас памятає назву тієї пісні в якій слова були " На руках ти бачиш кров, та рани миттю заживуть..."? -запитав я.
-Я не вслуховуюсь в слова, мені головне щоб музяка качала. - відповів Ден.
Вся надія була на Аліну, котра на щастя знала.
-Тарас говорив назву на сцені.Ти чим, Саня, слухав? Пісня зветься "Обірване життя"
-Обірване життя. Гарна назва. - погодився я.
-І пісня теж, хоча в них всі пісні гарні. -поділилась думкою Аліна.

                                                  ****************************

Тим часом. Крик, з своїми друзями , мчав по місту в дорогій чорній іномарці.Погляд злочинця знайшов Таню. Дівчина некваплячись ішла повз Хрещатик Сіті і розмовляла по миобільному.
-Гальмуй! Я вискочу тут! - викрикнув авторитет.
- Оооо , ти знову за своє. Удачі тобі, казанова. -промовив Сокіл і зупинив авто.
- Давайте, пацанва. - Крик попрощався з друзями і побіг до дівчини.
Тетяна повільно прямувала по стежці.Легкий вітер розвіював її довге свтле волосся. Посміхаючись вона вела телефонну розмову.
-Класний був концерт. Мені дуже сподобалось.
-Привіт. - дівчина аж підскочила від неочікуванності. Крик підбіг ззаду і обігнавши став поперед неї.
Таня розуміла що від нього легко не здихатись, тому вирішила завершити розмову.- Вибач.Я перезвоню тобі пізніше.- дівчина поклала телефон до кишені синіх джинсів.
-Знову ти. -невдоволено буркнула Таня і почала знову йти. Крик пішов слідом.
-Красуня, а ти звідки йдеш?
- З рок концерту.
-Ненавиджу рок.
-Я за тебе рада. - дівчина продовжувала в тому ж тоні.
-А чому ідеш одна?
- Тому що , один мій друг , обіцяв прийти, а потім , чомусь не прийшов. Навіть на дзвінки не відповідає.
Крик розумів про кого йшла розмова і єхидно усміхнувшись запитав - А твій друг, він не такий  худий дрищ в круглих ніби в Гаррі Поттера окулярах?
Таня обернулась і подивилась в противну фізіономію Крика, котра з кожним разом бісила її все більше і більше.
- А ти звідки його знаєш? -здивовано і втой самий час злісно запитала дівчина.
-Я ж тобі говорив, що ти ні з ким не будеш зустрічатись.
Таня розгнівано дивилась злочинцю в очі.
-Сволота ти, Крик, ой і сволота.
-Знаю. -спокійно відповів бандит і дістав з кишені своєї куртки , цукерку.
-Будеш кецик? -запитав він тримаючи льодяник біля її носу.
-Ні! - викрикнула рознігавана дівчина.
-А я буду. -Крик розмотав фантик і жбурнув цукерку до свого рота.
Тетяні він був противним до болю. Вона таємно бажала його вбити, щоб той ніколи не турбував її. Терпець увірвався. Дівчина вирішила висказати злочинцеві все.
-Крик, ти мене бісиш. І бісиш з самого першого моменту, коли я вперше тебе побачила.Відстань ти від мене!Дай мені спокій! Ти противний мені. В нас з тобою ніколи нічого не буде і не може бути, тому що ти виродок!
Очі злочинця налились злістю. Все його тіло закипіло. Він став таким, ніби паравоз котрий ненажарт розкочигарили. З усієї сили він вдарив Таню долонею по обличчі. Від міцного чоловічого удару, дівчина звалилась з ніг.
- Дура, ти Танька! -викрикнув Крик.

Позаду Тані, по цій самій стежці ішов і я з друзями. На дворі було вже темно, та і до нас вона повернута була спиною, тому я її не впізнав. Побачивши як дівчина від удару впала на землю, ми зупинились.
-Що там відбувається? - збентежено запитала Аліна.
-Мабуть звичайні сімейні сутички. Непотрібно звертати на це увагу. - відповів Ден, який ніби відчував що я хочу втрутитись.
- Стійте тут. Я зараз повернусь. -відповів я і хотів було вже йти, та товариш схопив мене за руку.
-Сань, не потрібно. Не лізь ти не в свої справи. - зі страхом промовив Ден. Я навіть не уявляю чого він боявся більше, бійки чи повторення старої ситуації, через яку мене і посадили. Але дівчина потребувала допомоги. Я вихопив свою руку і попрямував вперед.
- Ей, ти ! Залиш дівчину в спокої!
Якщо чесно , мені трохи лячно, вступати в бій. Якби була маска, було простіше. Про маску, я поясню вам дещо пізніше.
Я не міг спокійно дивитись на те як, якийсь покидьок б'є дівчину. Почувши мої слова Крик розгівано глянув на мене.
- Не пхай ніс в чужі справи! Іди звідси, козел, допоки я не зламав твої кістки!
Він був за мене ширшим, отже і його м'язова тканина була більшою, але це не важливо. В тюрьмі і не таких биків доводилось валити.
-Тобі відомо, що негарно бити жінку? Так роблять лише останні виродки. Я так розумію, що ти ,один з них.
Я наближався все ближче. Між нами залишилась відстань в кілька метрів.
-Що ти сказав?! - викрикуючи запитав противник і кинувся на мене. Я миттю став в бокову стійку, прикриваючи печінку і щелепу. Крик почав розмахувати кулаками, але я миттю відбив всі удари.Невагаючись я вдарив йому ногою в коліно.Від болю, хлопець нахилився вперед, і я скористався моментом.Я провів боковий удар з правої  нападнику в щелепу. Від мого удару, в хлопця аж цукерка випала з рота.Крик без свідомості впав на землю.
-Дівчино, вставайте. -я підійшов до скривдженої незнайомки і протягнув руку допомоги. Дівчина схопилась за неї своєю теплою долонею та підвелась.
-Дякую, вам. - промовила ридаюча незнайомка.
Мене немов би заморозили. Я незнав що робити. Я побачив обличчя і впізнав її. Це була Таня- кохання всього мого життя. Оце так зустріч. Впізнавши мене, дівчина теж впала в ступор. Навіть ридати перестала.
- Саша? Чудновський? - невпевнено запитала Таня.
-Так, Танюша, це я. - нестримуючись я кинувся з обіймами до красуні.Закривши очі, вона мене обійняла. Ці почуття непередати словами. Я був таким щасливим, ніби мале дитя, якому купили смачну цукерку.Міцно притиснувшись один до одного, ми перебували в обіймах так, ніби єдине ціле. Я був на голову вищим. Схиливши обличчя до низу я відразу вловив запах її світлого волосся. Неперевершений тропічний аромат. Ще в роки наших міцних стосунків, Таня постійно користувалась шампуню з ароматом тропічних фруктів. Роки пройшли , а вподобання залишились незмінними.Красуня задерла голову і зелені оченята глянули на мене.- Так, Саша, скільки років минуло, а твої звички все ще при тобі.
Промовила вона це через те, що відчула як я вдихав аромат її волосся. Я люблю нюхати дівоче волосся.
Таня через сльози посміхнулась.
- Так у світі повелосся, я люблю твоє волосся. -промовив я рядками з відомої пісні.
Я настільки був зачарований своєю коханою, що навіть непомітив своїх друзів, котрі стояли біля нас.
- Ви б ще поцілувалися. -промовила невдоволено Аліна, тримаючи руки в боки.
Ми вдвох перевели погляд на присутніх.
-Привіт, Ден. -привіталась Таня.
- Хелоу. - спокійно, без жодного виразу на обличчі , відповів друг.
Ми і непомітили як Крик підвівся. Розлючений злочинець вказував на мене пальцем.
-Ти незнаєш на кого нарвався. Капець тобі, білобрисий.
  Після цих слів, бандит побіг геть, зникнувши в темряві.
На той час я був настільки щасливий що зустрів кохану, що слова Крика пролетіли повз мої вуха.
-Якщо ти не проти, давай я проведу тебе додому.Бо мало хто ще, захоче до тебе пристати. -запропонував я.
-Ходімо. Тим паче, в нас є про що поговорити. -посміхнулась красуня.
Я перевів погляд на невдоволену Аліну та Дена якому було все фіолетово.
-Ідіть додому без мене. Я проведу Таню.
-Звичайно. Прямо герой з фільмів. Заступився за дівчину. Провів додому, а потім бурна ніч,як винагорода за порятунок.-обурено промовила Аліна.
-Що ти таке кажеш?- зробив зауваженя брат.
-Що хочу те й кажу. Я вже повнолітня, тож не вчи мене.
Я дивився на неї і розумів, що вона просто  мене ревнує.
- Це ти сестра Дена? Я тебе пам'ятаю, ще дитям.-посміхнувшись сказала Таня.
-Так. Сестра. Яка вже виросла.-перевівши погляд на брата-Ходімо вже звідси.-пішла собі додому Аліна.
Таня посміхаючись дивилась їм вслід.
-Що це вона в нього така знервована?
-Звідки я можу знати?-відповів я. Звісно я знав чому вона себе так поводить, але вирішив не ділитись цим з Танею.
І так повільно, нікуди не поспішаючи ми йшли по чудових, нічних вулицях міста ведучи свою розмову...