Засаджений високими соснами ліс, непорушно відпочивав під теплим весняним сонцем.  Природа вкрилась зеленими барвами. Початок травня видався занадто спекотним. В таку пору, було б не погано з'їздити на відпочинок.
Деякі люди і поїхали...на свою голову.
Посеред дрімучого лісу, на зеленій галявині, сиділо троє дівчат.
Першою була Катя - Приваблива кароока дівчина з невеличкою родимкою біля губи. Вона їй личила і додавала шарму. Катя мала руде волосся та зачіску під "Каре". Дівчина була інтернет - залежною, адже ніколи не розлучалась із своїм гаджетом, навіть на природі.
Другу дівчину звали Ліза - 22 роки. Гарна блондинка з довгим волоссям. ЇЇ тато мав свій бізнес, тому красуня не знала скрути. Вона мала все чого бажала її розбещена душа : айфон, модний одяг, дорогу косметику і навіть, власний автомобіль. Великий білий позашляховик " Нісан" Саме на ньому Ліза і приїхала з подругами на відпочинок.
Олександра - третя красуня. Чорне розплетене волосся, великі сині очі та смуглява шкіра. Вона була скромною і сором'язливою. Навідмінно від Лізи, дівчина носила одяг закритого типу. А блондинка навпаки любила похизуватись своїми прикрасами третього розміру і завжди носила одяг з гарним вирізом для декольте.
Що ж об'єднувало цих трьох, зовсім різних дівчат? - Дитинство.
Вони всі з одного будинку, лише під'їзди різні. Красуні разом бавились в піску, ходили до школи та обговорювали хлопців. Минули роки і доросле життя розділило подруг.
Лізі тато придбав власну двохкімнатну квартиру.
Катя перебралась жити до свого хлопця.
Лиш одна мила дівчина Олександра залишилась в тому ж будинку, в тому ж під'зді, в тій же квартирі. Вона жила разом з батьками і примірно навчалася. В цьому році мала закінчити пед.універ на вчителя з Англійської мови. Але чи вийде в неї?
Троє красунь сиділи на великому сірому покривалі. На ньому було все те, що беруть на пікнік. Бутерброди, свіжі овочі, спиртне. Червоне дороге та якісне вино. Чотири пляшки на трьох молодих дів.
Вся їжа була на одноразовому пластиковому посуді.
Перша пляшка перебувала відкритою. Ліза щойно розлила всім алкоголь і взялась говорити тост.
- Дівки, нарешті ми вибрались разом. Це наший дівчатник, на якому, ми можемо відпочити від своїх набридливих козлів.
Каті несподобались слова подруги. Дівчина вирішила заперечити.
- Лізо, ти вибач, можливо в тебе там і козли набридливі, але мій Сергійко ніякий не козел і зовсім ненабридає.
Блондинка скептично усміхнулась.
- Так, так. Твій Сергійко просто няшка.
Слова Лізи пробудили посмішку на обличчі Каті.
- Так, от. - продовжила блондинка - Що б без нас робили хлопці? Передохли як древні мамонти. Так давайте вип'ємо за головну стать в цьому всесвіті. За нас, жінок.
Тост прийшовся до душі подругам. Дівки стукнулись пластиковими чарками і спорожнили їх.
Катя знову взяла до рук свій рожевий андроід.
- Гей, дівко, ми ж бачимось рідко. - промовила в риму Ліза і продовжила - Вперше за довгий час ми зібрались нормально посидіти, а нормально не виходить. Відкинь ти до біса той телефон.
- Не можу. Я з Сергійком переписуюсь. - відповіла дівчина з родимкою.
Карі очі вдивлялись в екран, а пальці на нього тиснули. Вони друкували повідомлення.
- Ти серйозно? - скривила невдоволену гримасу блондинка. - Щодня бачитесь, по телефону розмовляєте, ще і переписуєтесь. Тебе ще не нудить від нього?
- Ні. - ясно і коротко пролунала відповідь.
- Ти ж така молода, приваблива. Ти повинна брати від життя всього побільше. А ти що робиш? Ось, у мене так : переписуюсь з одними, по телефону розмовляю з другими, зустрічаюсь з третіми. А знаєш, чому я так роблю?
Очі Каті відірвались від переписки і зкоса глянули на подругу.
- Маю кілька припущень. Перше - тебе в дитинстві часто впускали і ти билась головою об підлогу, друге - тобі пороблено і третє - ти просто курва. Яке правдивіше?
Олександрі хотілось зареготати, але вона стрималась. Дівчина опустила обличчя до низу і легко усміхнулась.
Ліза не з тих хто ображається через дрібниці. Вона розуміла, що сказане Катею, звичайний жарт.
- Так, Катя. Є правдиве. Третє - я курва. І знаєш, краще я буду нею, про те, в моїх спогадах залишиться купа незабутніх вражень, нових відчуттів та цікавих побачень, ніж бути святою та божою і відчувати все життя один невеличкий хрін, який не приносить належного задоволення.
- Все він мені приносить. Я своїм Сергійком задоволена на всі 100. - заперечила руда дівчина.
- Розповідатимеш це своій бабці. Вона оцінить.
- Лізо, ти нерозумієш. - втрутилась в розмову Олександра. - В них справжнє кохання. Таке, про яке лише в книгах пишуть.
Блондинка здивованим поглядом провела дівчину і припіднявши праву брову мовила.
- А ти краще облиш читати дурні книги і знайди собі хлопця.
- Знайти хлопця це ж не кавуни на базарі обирати. Мені потрібний такий, щоб і в горі і в радості, щоб був вірним і ніжним, такий щоб один і на все життя.
Слова Олександри розсмішили гостру на язик подругу.
- Скажу тобі ще раз. Облиш читати дурні книги.
Каті це набридло і вона спробувала змінити тему.
- Ми шашлик взяли, а хто його буде смажити?
- А ти що, не вмієш? - запитала Ліза.
- Я - ні, а ти?
- Аналогічно. - Блондинка глянула на Олександру - А ти, мрійнице?
- Ніколи недоводилось це робити. - чесно відповіла брюнетка.
- Чудово. Дівчатник видався на славу. - обурилась Ліза. - Прийдеться згодувати м'ясо білкам.
- Взагалі то, білки травоїдні тварини. - зауважила Олександра.
- Начхати. Давайте, краще ще по одній. - рука з гарнодоглянутими гострими нігтями потягнулась до пляшки.
Залунала романтична мелодія. Це був дзвінок на телефоні Каті.
- Вибачте, дівчата, мені коханий телефонує.
- Щоб його бобри згризли. - обурилась Ліза.
Руда дівчина залишила дівчат і пішла розмовляти. Вона зайшла далеченько за чагарники. В приємній розмові красуня і непомітила, як зникла з виду подруг.
- Не бійся, коханий. Я ж писала. Це суто дівоча посиденька.
Дещо змусило Катю замовкнути. Вона відчула за своєю спиною чужу присутність. Її маленькі вушка вловлювали повільні кроки. Хтось крадькома підкрадався до неї.
- Алло, сонце? Ти тут? - доносився з телефону голос коханого. Налякана дівчина невідповідала. Затамувавши подих Катя хутко обернулась назад. Перед нею стояв...


Високий світловолосий хлопець з синіми очима. Він мав коротку доглянуту зачіску. Одягнений він був в звичайний одяг. Чорна кофта з капішоном, облягаючі сині джинси та білі кросівки.
Невідомий з під чола злісно дивився на дівчину. Сині очі віяли льодяним холодом. Від непривітного обличчя хлопця, дівчині хотілось закричати. Тільки но, Катя зібралась подати голос, як невідомому стало зле. Він знепритомнів і ніби боксерська груша, повалився на землю.
Страх вмить перетворився на відчуття. Дівчини забула про лютий погляд і вирішила надати допомогу.
- Катруся, ти куди зникла? - в телефоні все ще говорив Сергій.
- Вибач, коханий. Я пізніше перетелефоную.
Дівчина завершила розмову і наблизилась до непритомного хлопця.
Вона не знала що робити.Раніше їй недоводилось надавати допомогу. Дівчина впалв на коліна і почала трясти хлопця.
- Прийди до тями. - промовляла збентежена дівчина.
Сині очі відкрились. Погляд впав на руду красуню. Дівчина більше не бачила тієї злості, яка їй зустрілась на початку. Очі здавались добрими, а зовнішність приємною.
Зіниці незнайомця розширились від страху. Хлопець схаменувся і відсунувся якомога подалі від дівчини.
- Я ж не Фредді Крюгер щоб мене боятись. Чи схожа?
На обличчі Каті з'явилась білосніжна усмішка. Незнайомець непогоджуючись похитав головою. В його синіх очах  витанцьовував страх.
- Всі цілі? - з вуст хлопця вирвався збентежений, але приємний голос.
- Незрозуміла? - Катя примружила карі оченята.
- Я нікого не скривдив?
- Скривдив. - з серйозним фейсом сказала руда - Мій спокій. - після цього з'явилась посмішка.
Хлопець з полегшенням видихнув. Незнайомець видався дівчині приємною людиною. Вона вирішила що він не завадить їхній компанії.
- Ти вмієш шашлики смажити?
- Доводилось кілька разів це робити. - чесно відповів невідомий.
- Тебе сам Господь мені послав. Я тут відпочиваю з своїими подругами. Взяли м'ясо, а смажити невміємо. Допоможеш?
Хлопець підвівся з землі.
- Я б допоміг, але мушу відмовитись.
Впав на мороз хлопець. Він вже хотів піти, але Катя невідступала.
- Це не займе багато часу. Будь ласочка.
Він подивився на наручний механічний годинник. Великий та круглий червоний циферблат з широкими стрілками та сталевим ремішком. Вказувався час - 12:05.
- Гаразд. Я швидко зроблю ваш шашлик, а потім відразу зникну. Домовились?
- Як скажеш. - усміхнулась Катя і повела молодого хлопця до своїх подруг.

- Кого це наша Катька підчепила? - здивувалась Ліза, побачивши молодого хлопця. - Це що означає? Що, не така вона вже і вірна як ми гадали?
Олександра дивилась на вибритого, зачесаного охайного молодика. Він їй здався симпатичним, але дівчина не бажала відпочивати з протилежною статтю.
- Навіщо він тут здався? Це ж дівчатник - посиденька в колі подруг.
- Ой, помовч. Один красень нам незвавадить. Навпаки, з ним ще цікавіше буде.
- Я і не сумнівалась, що ти так скажеш. - буркнула Олександра.
- А що? Його можна гарно напоїти і розвести на стриптиз. Ти колись бачила чоловічий стриптиз? В інтернеті та на заборонених телеканалах не рахується.
- Не бачила і небажаю бачити. - продовжувала обуруюватись дівчина.
- Залиш своє невдоволення при собі і будь з ним вічливою. - попередила Ліза.
- Не хвилюйся. Я гарно вихована.
Катя з незнайомцем наблизилась до своїх подруг.
- Падай на покривало. - запросила Катя.
Щойно прибулі люди презимлились на землю.
- Подруго, а що це за таємний незнайомець? - поцікавилась Ліза просверлюючи поглядом новоприбулого.
- Незнаю. - чесно відповіла Катя - Я його вперше бачу. Просто запросила до нас, щоб він допоміг нам з шашликами.
Олександра приборкала своє невдоволення і спокійно дивилась на хлопця.
Очі Лізи запалали вогниками. Це і не дивно, адже їй кожен другий до вподоби.
- Ну що ж, красене, давай знайомитись. Я Ліза, а це Катька - інтернет - задротка і Санька - заучка.
Подругам недовподоби прийшлись слова блондинки, але вони вирішили промовчати.
Незнайомець немов зачарований дивився на Олександру. Вона помітила його погляді і від цього почервоніла. Її очі опустили погляд до низу.
Голос Лізи змусив хлопця відірватись від розглядання привабливої дівчини. Він глянув на нафарбовану блондинку.
- Мене звати Любомир.
- Яке гарне та рідкісне ім'я.
- Дякую. - відповів хлопець і глянув знову на Олександру.
- Саша, в тебе ніколи не було рідної сестри?
Брюнетка здивовано глянула на хлопця і знову відвела свої чудові блакитні очі.
- Ні. Я одна дитина в сім'ї.
- Неймовірна схожість. - дивувався Любомир. - Ти дуже схожа на мою...- хлопець замовк і хвильку подумавши додав...- ...знайому.
Ліза уважно дивилась на хлопця. Алкаголь трохи надавив на голову. Від спиртного, новоприбулий здавався ще гарнішим. Блондинка помітила те, якими очима Любомир дивиться на Олександру. Їй це дуже несподобалось. Вона вирішила постійно говорити до новоприбулого, аби він перевів на неї свою увагу.
- Любомире, а що ти робиш сам посеред лісу?
  Хлопець прибрав свій потужний погляд від сором'язливої дівчини і глянув в спокусливі очі Лізи.
- Живу.
- Ти жартуєш? - випучила очі блондинка.
- Немаю такої риси. Я звик ставитись до всього серйозно.
- Люблю серйозних. - Ліза спокусливо накручувала біле волосся на свій вказівний палець. - Такі хлопці не розкидаються словами на вітер.
Любомир промовчав у відповідь і знову глянув на Олександру. Чорнява дівчина схопила його за живе. Вона була так схожа на саме ту...
Катя відірвалась від телефона і запитала в Любомира.
- Чому ти вирішив перебратись жити до лісу? Чи ти тут з дитинства мешкаєш з батьками?
- Я мешкаю один і недовго.
- Недовго це скільки?
- Місяць.
Ліза була заможною дівою і в іншій ситуації вона б і не глянула на лісового мешканця, але алкоголь творить дива.
- Це неможливо. Я бачила по телику тих, відлюдників. Вони зарощі, бородаті, одягнені в лахміття. А ти в нормальному одязі, поголений, з доглянутою зачіскою. Невже таке можливо?
- Як бачиш. Я просто звик за собою слідкувати. Тим паче, звідси недалеко до міста.
Любомир зазирнув до зп'янілих очей блондинки.
- Хлопче, в тебе такі відпадні оченята. - промовила Ліза. - Люблю синій колір. Вони як безмежний океан, в який хочеться пірнути з головою.
Катя відірвалась від екрану телефону і глянула на блондинку.
- Вже напилася. - ледве чутно видала дівчина з родимкою над губою і повернулась до переписки.
Любомир тільки посміхнувся на слова Лізи і запитав.
- Я вперше в житті зустрічаю таку дівчину, яка першою робить комплімент хлопцеві.
- На дворі 21 століття. В теперішніх хлопців бракує сміливості. Доводиться брати ініціативу в свої руки.
- Не всі такі. - заперечила Катя.
- Так, так. Знаю. Твій Сергійко найкращий.
Молодий хлопець глянув на свій наручний годинник.
- Дівчата, давайте перейдемо до справ.


- Дівчата, давайте перейдемо до справ.
Час підганяв Любомира.
- Де там, ваше м'ясо?
- Все в моїй тачці. - відразу повідомила Ліза. - Там шашлик, мангнал і шампури.
- Чудово. Ходімо візьмемо.
- Ну, ходімо. - дівчина прикусила нижню губу і підвелась з покривала.
Любомир прямував до білого " Нісана". Блондинка підморгнула подругам і пішла слідом.
Катя та Олександра залишились сидіти на галявині. Коханий відлучився, тому руда красуня відклала гаджет.
- Санька, ти бачила як він на тебе дивився?
- Я не звертала на нього увагу. - чесно відповіла брюнетка.
- Ти йому сподобалась. А він, ніби милий хлопець.
- Милий хлопець не житиме один серед лісу. Чому він сюди переїхав? А що, як він небезпечний злочинець? Чи ще гірше, серійний маніяк? - зтурбовано відповідала дівчина. Вона єдина в чиїй душі панувало хвилювання.
Катя невдоволено скривила гримасу.
- Ліза мала рацію. Тобі дійсно слід читати менше книг.
- Моє шосте чутя мене ніколи не підводить. - серйозно промовила брюнетка.
- Через твоє чуття, ти проживеш все життя без кохання. - запевняла Катя. - Гарний хлопець сам на тебе запав, а ти профукуєш свій шанс. Наша Ліза зараз його згвалтує в своєму позашляховику.
- Хай робить з ним все, що забажає. Від нього слід триматись подалі.
Подруги глянули в слід друзям, які встигли підійти до авто.  Воно стояло в 20-ти метрах від галявини.
- Приємний хлопчина. - говорили думки в голові Каті.
- Щось з ним не так. - шепотіло шосте чуття Олександрі.

- Шашлик в салоні. - повідомила Ліза.
Блондинка відчинила бокові задні дверцята свого авто. На задньому сидінні лежав пакет.
Любомир стояв позаду дівчини.
Зп'яніла леді бажала розваги. Їй хотілось взяти в полон його молоде тіло. Ліза вирішила спокушати. Блондинка повільно нахилилась, заглядуючи до салону. Дівчина плавно вертіла своїми сідницями, які апетитно виглядали в її коротеньких джинсових шортах.
Ліза була дуже привабливою як обличчям, так і своєю фігурою. Багато хлопців могли б охоче оцінити її пружний задок, але тільки не Любомир. Побачивши як блондинка схилилась, він відразу відвіі очі в сторону.
Погляд блакитноокого хлопця дивився назад, а  саме на одну з подруг, яка з сором'язливим виглядом сиділа на покривалі.
Коасуня дістала пакет. Вона побачила, що Любомир поглядає на її подругу. Це дуже збісило дівчину. Зробивши невдоволену гримасу Ліза буркнула.
- Ей, хлопче, досить палити Сашку, бо ще спалахне ненароком.
- Що? - здивовано запитав Любомир.
- Що чув. - дівчина перевела тему. - Ходімо до багажнику. Візьмеш мангал.
Світловолосий хлопець глянув на червоний циферблат свого наручного годинника. Час - 12:30.
- Ніби встигаю. Хоч би ненакоїти лиха. - Любомир тихенько прошепотів собі під ніс.

Хлопець приніс металевий мангал, а Ліза пакет з м'ясом, яке лежало в маринаді і чекало своєї ролі.
- Дівчата, тут немає що готовити. - промовив Любомир ставлячи мангал в чотирьох метрах від покривала. - Накололи м'ясо на шампура і смажите собі на димові, час від часу його перевертаючи.
- Та не одна з нас трьох невзмозі навіть дрова роспалити. - видала таємницю Катя.
- Це звучить сумно. - хлопець почесав потилицю і додав. - Ви вже назбирали дров?
- Ні. Ми якось за це неподумали. - дала чесну відповідь руда дівчина.
- Чудово. - скептично промовив хлопець.
- Ще й на це хвилин 15 піде.
- Ти кудись поспішаєш? - поцікавилась Ліза.
- Так.
- А куди? Якщо не секрет.
- Куди - не секрет. - відразу відповів Любомир. - До своєї оселі.
- А чому? - продовжувала блондинка.
- А це вже, секрет.
Дівчина залишила чоловічу душу в спокої і обернулась до подруг.
- Хто бажає ще винця?
Ліза взяла пляшку до своїх доглянутих в салоні рук.
- Зачекай. - заперечив Любомир і піднявся з простирадла. - Давайте спочатку дровець назбираємо, а вже потім вип'ємо?
- Як скажете, мій командире. -
Зп'яніла блондинка віддала військове вітання до своєї порожньої голови і поставила пляшку на місце.
- Мені потрібна допомога однієї душі.
- Я не проти. - спокусливим ніжним голоском промовила Ліза.
- Вибач, будь ласка, але я хочу, щоб мені допомогла Саша.
Дівчина вперше подивилась в очі хлопця. Блакитні кульки здавались добрими, але  дівчину все одно не полишали лихі сумніви.
- А чому саме я? Он, Ліза дуже прагне.
- Ти єдина, хто постійно мовчить. Я хочу поспілкуватись з тобою.
- Я навіть не знаю. - намагалась відмовитись брюнетка.
- Можливо ти мене боїшся? Не хвилюйся. Я врівноважена особа і нічого протиправного тобі не заподію.
- Ти бачиш, що наш новий товариш наполягає. Тобі важко 10 хвилин порозмовляти? - втрутилась Катя.
Олександра обпалила невдоволеним поглядом руду подругу і вирішила.
- Добре. - з кислим виразом обличчя недовірлива дівчина відпрваилась збирати з незнайомцем дрова.

- Я щось незрозуміла. - Почала бурчати Ліза, коли залишилась на одинці з Катею. - Він обрав її? Я блондинка, а хлопці від блондинок мліють. В мене пишні груди. Я спокусливо одягаюсь. Я в 100 разів за неї краща.
Подруга лише усміхнулась.
- Лізо, не все вирішує зовнішність.
Блондинка непогоджувалась з словами Каті.
- Поганющий в нього смак. Можливо він розумово відсталий? Так і є, адже нормальний обрав би мене.
Руда красуня посміялась з розчарованої подруги і продовжила свою телефонну переписку з коханим.