Малий Сашко десь безвісти пропав...
Олександр Гусейнов
Малий Сашко десь безвісти пропав Усе село стояло на вухах Постійно гавкав старий вовкодав І в господаря вертівся на очах Чоловік від люті вбив свого собаку В руці, від крові, червоніє дрин Смерть знищила ту, магію усяку А пес, то був, той зниклий син!
2021-04-13 12:58:29
15
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Вікторія Прохоренко
@Олександр Гусейнов ))))
Відповісти
2021-04-13 15:24:32
1
Сандра Мей
Мені це нагадує , чомусь казку яку колись читала. Там був просто схожий сюжет. Доречі цікавий і повчальний твір.
Відповісти
2022-11-17 18:51:04
1
Олександр Гусейнов
@Сандра Мей Я просто вигадав, але думаю що з таким сюжетом може бути якийсь твір)
Відповісти
2022-11-17 19:36:32
1
Інші вірші поета
Лети душа... Не вміють люди... Ми зустрілися не в тому часі Присвячується Найкращому
Інші поети
Jasmine
@JasmineSalvatore
Gamila
@mariam_wael_2evw
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2538
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1677