Нечисть
Олександр Гусейнов
Світанок бачить сильний грім Дощ червоний, він із крові Стоїть пекельний грішний дім Тримається лиш на підкові Там зло сховалось, там нечисті! Їх час прийшов, пора назад А на диявольськім намисті Проводить відьма свій обряд Вона підстилка для чортів! Вона повія для рогатих Кожен з них мав що хотів Насолода для потвор багатих Вона із ними розважалась Хаос сіяла та горе Над невинними знущалась Мертвих душ червоне море Грішний дім збирав гріхи Усі що є, що можуть бути Дрижить стіна, тремтять дахи І грізний рев з небес вже чути Він не витримав, прийшов Божа кара неминуча І пролилась пекельна кров І згинула вся нечисть злюча Добро - добром, та всьому є межа Якщо її хтось хоче перетнути На землю йде творця душа Щоб злісне зло з планети збути!
2020-08-11 18:09:57
11
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
Дуже емоційно та гарно, молодець 💝😍
Відповісти
2020-08-11 18:11:20
1
Олександр Гусейнов
@Фαйղα Եօթթí #AР #FN Дякую😉
Відповісти
2020-08-11 18:11:34
1
Олександр Гусейнов
@Svsrch Хорошо👍😉
Відповісти
2020-08-12 10:48:01
Подобається
Інші вірші поета
Сергій під дубом... Відьма зуб точила на Івана Світ змінився, ми змінились Івась був наш сільський тріпло...
Інші поети
Adara Halley
@adarahalley
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2278
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4615