Мрія письменника

Олександр Гусейнов

Жити вічно всі ми мрієм Як вампіри із казок Та старієм, ой, старієм Відлітаєм до зірок Як підем - нас всі забудуть Заросте травой могила Часи всі спогади зруйнують Бо час, то є, страшная сила Чому пишу?Чому творю я? Іду вперед, хоч зпотикаюсь Не чую як кує зозуля Бо вік дізнатись не збираюсь Пишу і мрію, що колись Оцінять люди мої твори Злетять історії у вись Долаючи ліси та гори І кожен стане говорити Що з цікавістю читав Мої книжки, що будуть жити І те, хто їх колись писав Хоч я піду та пам'ять буде В душах читацьки оживати Вона мене вже не розбуде А дасть солодше спочивати Якщо не хочеш щоб тебе забули Не тягни у бік коней Пливи вперед, як ті, акули Залиш ти пам'ять для людей

2020-02-06 09:30:31

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

ᴛᴏʀɪ ᴛᴀʏʟᴏʀ

👏👏👏

Відповісти

2020-02-06 09:35:57

Вікторія Прохоренко

Травой? Звучить дивно!

Відповісти

2020-02-10 22:21:28

Олександр Гусейнов

@Вікторія Прохоренко Згоден. Просто так не втрачається ритм)

Відповісти

2020-02-11 06:45:12

Подобається

Інші вірші поета

Зореліт Морозна ніч кидає тіні Постать в темряві Сонце хмарами покрилось

Інші поети

Bint __Abdoolrahman

@bint_abdoolrahman

Jenn

@Jenna_Jeanne

C A Quinn

@Hey_its_CC

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2155

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6112