Мрія письменника
Жити вічно всі ми мрієм Як вампіри із казок Та старієм, ой, старієм Відлітаєм до зірок Як підем - нас всі забудуть Заросте травой могила Часи всі спогади зруйнують Бо час, то є, страшная сила Чому пишу?Чому творю я? Іду вперед, хоч зпотикаюсь Не чую як кує зозуля Бо вік дізнатись не збираюсь Пишу і мрію, що колись Оцінять люди мої твори Злетять історії у вись Долаючи ліси та гори І кожен стане говорити Що з цікавістю читав Мої книжки, що будуть жити І те, хто їх колись писав Хоч я піду та пам'ять буде В душах читацьки оживати Вона мене вже не розбуде А дасть солодше спочивати Якщо не хочеш щоб тебе забули Не тягни у бік коней Пливи вперед, як ті, акули Залиш ти пам'ять для людей
2020-02-06 09:30:31
13
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
ᴛᴏʀɪ ᴛᴀʏʟᴏʀ
👏👏👏
Відповісти
2020-02-06 09:35:57
2
Вікторія Прохоренко
Травой? Звучить дивно!
Відповісти
2020-02-10 22:21:28
1
Олександр Гусейнов
@Вікторія Прохоренко Згоден. Просто так не втрачається ритм)
Відповісти
2020-02-11 06:45:12
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2959
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2455