Мрія письменника
Олександр Гусейнов
Жити вічно всі ми мрієм Як вампіри із казок Та старієм, ой, старієм Відлітаєм до зірок Як підем - нас всі забудуть Заросте травой могила Часи всі спогади зруйнують Бо час, то є, страшная сила Чому пишу?Чому творю я? Іду вперед, хоч зпотикаюсь Не чую як кує зозуля Бо вік дізнатись не збираюсь Пишу і мрію, що колись Оцінять люди мої твори Злетять історії у вись Долаючи ліси та гори І кожен стане говорити Що з цікавістю читав Мої книжки, що будуть жити І те, хто їх колись писав Хоч я піду та пам'ять буде В душах читацьки оживати Вона мене вже не розбуде А дасть солодше спочивати Якщо не хочеш щоб тебе забули Не тягни у бік коней Пливи вперед, як ті, акули Залиш ти пам'ять для людей
2020-02-06 09:30:31
13
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
ᴛᴏʀɪ ᴛᴀʏʟᴏʀ
👏👏👏
Відповісти
2020-02-06 09:35:57
2
Вікторія Прохоренко
Травой? Звучить дивно!
Відповісти
2020-02-10 22:21:28
1
Олександр Гусейнов
@Вікторія Прохоренко Згоден. Просто так не втрачається ритм)
Відповісти
2020-02-11 06:45:12
Подобається
Інші вірші поета
Я хотів цілувати тебе у вуста Кохана дівчина Дмитру наснилась... Самотня ВЕДМЕДИК
Інші поети
_White_Fox
@_White_Fox
Olena Кim
@lenhcikm
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4911
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2044