Вмій обирати
Олександр Гусейнов
Багато на світі вродливих жінок Але мізками думай, вгамуй свій кийок Не ціним що маєм, бажаєм нові Та далеко некожна підходить тобі Не ведися на вроду, на гарну фігуру А кохай за характер, за добру натуру Краса є невічна, колись вона зникне - Ну, ти і дурень! - душа в тобі крикне Не слухай нікого, а слухай себе Життя є невічним і швидко мине За те що не вмів ти як слід обирати Не буде із ким на той світ відлітати Старець у чорнім час твій забрав А ти так ніколи й кохання не знав Мізками думай, прислухайсь до душі Щоб прожити щасливо життя на Землі!
2020-09-28 19:30:17
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Шима Суда
😍
Відповісти
2020-10-05 20:37:15
1
Cara Ebon
👌🏻😍
Відповісти
2020-11-30 08:40:42
1
Інші вірші поета
Самотня НАШ РІДНИЙ ДІМ Сергій під дубом... Я хотів цілувати тебе у вуста
Інші поети
Mac67
@Mac67
Sweet_ k452
@sweet_452
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3083
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12301