Сонце, сонце...

Олександр Гусейнов

Сонце, сонце, що мені робити? Небо, небо, ну, скажи хоч ти! Поруч бути чи просто відпустити? Забути, залишити і назавжди піти? Хмари, хмари, не дивіться грізно Вітер, вітер, не сердись на мене Почуттів нема і тепер вже пізно Інакше я не міг і вчинив як треба...

2020-02-28 19:02:50

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (19)

Олександр Гусейнов

@Фαйղα Եօթթí #AР #FN Його можна розвинути)

Відповісти

2020-05-14 13:19:36

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

@Олександр Гусейнов напевно так) але я занадто лінива

Відповісти

2020-05-14 13:20:27

Лео Лея

Чудово👍

Відповісти

2021-05-05 15:51:29

Інші вірші поета

Дівчина з снів МЕЛОМАН: Месник з Пекла Івась був наш сільський тріпло... Інтерв'ю з повією

Інші поети

Uina Ku

@mayor_hija

Airad

@dassha

Cara Ebon

@caraebon

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12997

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1807