З першим снігом...

Олександр Гусейнов

З першим снігом ми зустріли кохання На дворі мороз та в серцях теплота Хто любить міцніше?Були сперечання На варті стосунків була мерзлота Прогулянки містом у вечірню годину. Сніг під ногами лиш тихенько хрумтів А потім з морозу та у теплу хатину Ковдрой та кавой кохану я грів За вікном хуртовина та нам не до цього Переглядом фільмів займаємось ми І будучи поруч не помічали нічого Два серця палало до скінчення Зими Настала Весна і на дворі потепліло Та в серце твоє увірвався мороз Кохання погасло і все потемніло Душу залишив любовний гіпноз Зимою був я,а з Весной прийшов інший Твоя вже до нього палає душа Можливо він краще,а я був все ж гірший Разом з Зимою ти від мене пішла...

2018-02-18 14:05:41

12

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Олександр Гусейнов

@Bohdana Chutora дякую.Мені приємно)

Відповісти

2018-02-18 16:45:07

Подобається

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Дуже гарний вірш. 👍

Відповісти

2018-02-19 19:19:55

1

Олександр Гусейнов

@ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ дуже приємно:)

Відповісти

2018-02-19 19:31:04

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

13106

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

6385