Я хотів цілувати тебе у вуста
Олександр Гусейнов
Я хотів цілувати тебе у вуста На руках носити доки вистачить сил Та кохання немає, ти в середині пуста На серце порожнє давно осів пил Із скляних очей б‘є мертвий холод Ти раніше була, як найкращий напій Де п‘янкий аромат? Де, той, хміль? Де солод? Його інший смакує. Він вже не мій Я ходив на одинці подалі від люду Я на Марсі роздумував над усим цим І блукавши при зорях втомився від блуду Кохання прокисло, смак втратив інтим Розлуку забути допомагає спиртне Я згадую нас і рахую до ста Я завжди був щирим і хотів лиш одне Я хотів цілувати тебе у вуста
2023-02-25 17:15:28
4
0
Інші вірші поета
Степан в ночі... ДО НЕЇ Я дивлюсь, вона ридає Вірш до містичного твору "ЗЦІЛЕННЯ"
Інші поети
Nanni
@Nanni
11:11
@light_blue
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2706
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12331