Я хотів цілувати тебе у вуста

Олександр Гусейнов

Я хотів цілувати тебе у вуста На руках носити доки вистачить сил Та кохання немає, ти в середині пуста На серце порожнє давно осів пил Із скляних очей б‘є мертвий холод Ти раніше була, як найкращий напій Де п‘янкий аромат? Де, той, хміль? Де солод? Його інший смакує. Він вже не мій Я ходив на одинці подалі від люду Я на Марсі роздумував над усим цим І блукавши при зорях втомився від блуду Кохання прокисло, смак втратив інтим Розлуку забути допомагає спиртне Я згадую нас і рахую до ста Я завжди був щирим і хотів лиш одне Я хотів цілувати тебе у вуста

2023-02-25 17:15:28

Інші вірші поета

Моє життя несолодке... Сергій, залежний ігроман ВЕДМЕДИК Я стою перед...

Інші поети

Jarida Nalisa

@JaridaNalisa

m. bachinska

@mashafff

Nafisa J.Bae

@nafisa_bae

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

13263

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2969