Я хотів цілувати тебе у вуста
Олександр Гусейнов
Я хотів цілувати тебе у вуста На руках носити доки вистачить сил Та кохання немає, ти в середині пуста На серце порожнє давно осів пил Із скляних очей б‘є мертвий холод Ти раніше була, як найкращий напій Де п‘янкий аромат? Де, той, хміль? Де солод? Його інший смакує. Він вже не мій Я ходив на одинці подалі від люду Я на Марсі роздумував над усим цим І блукавши при зорях втомився від блуду Кохання прокисло, смак втратив інтим Розлуку забути допомагає спиртне Я згадую нас і рахую до ста Я завжди був щирим і хотів лиш одне Я хотів цілувати тебе у вуста
2023-02-25 17:15:28
4
0
Інші вірші поета
Я дивлюсь, вона ридає Щоночі музика лунає... Світ змінився, ми змінились О, Анжеліко...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5596
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12133