Цвинтар гільйотин
Alice Fantomhife
Махає ліс сосновими гілками, Скрипить на вітрі вічний тин. Із тих гілок пізніше зроблять рами Чиїхось немальованих картин. Хрести із тих гілок робитимуть пізніше Для тих художників, великих і малих. І кожен буде в своїй власній ніші, І шум гілок так лиховісно стих. І ще впаде на землю вічний тин, Пориви вітру всі кілки зламають. І ще на цвинтар ржавих гільйотин Художників картини постягають.
2018-05-08 10:48:16
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Alice Fantomhife
Дуже дякую, я стараюся)))
Відповісти
2018-05-08 18:05:28
Подобається
Інші вірші поета
Безодня Незабутньому Другові Відьма і чаклунка
Інші поети
Aila
@aila4u
MaggieB
@MaggieB
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2962
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4642