Цвинтар гільйотин
Alice Fantomhife
Махає ліс сосновими гілками, Скрипить на вітрі вічний тин. Із тих гілок пізніше зроблять рами Чиїхось немальованих картин. Хрести із тих гілок робитимуть пізніше Для тих художників, великих і малих. І кожен буде в своїй власній ніші, І шум гілок так лиховісно стих. І ще впаде на землю вічний тин, Пориви вітру всі кілки зламають. І ще на цвинтар ржавих гільйотин Художників картини постягають.
2018-05-08 10:48:16
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Alice Fantomhife
Дуже дякую, я стараюся)))
Відповісти
2018-05-08 18:05:28
Подобається
Інші вірші поета
Чийсь кат Місто дощів і одна смерть Шепіт Люби - Пірнай!
Інші поети
Asker Nerys
@Asker_Nerys
Veronika Yupyn
@Veronika_Yupyn
Amareto
@Amareto
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9340
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10923