Мої вечори

Alice Fantomhife

І дощ накрапує тихенько, Змиває з світу все сміття. І я сиджу, як миш сіренька, І згадую своє життя... Я згадую усі тривоги І вимітаю непотрібне. І вже розходяться дороги, І давні спогади поблідли. Всі осені, літа і зими... Всі ранки, ночі, вечори... Від спогадів мені так зимно, І пам'ять у мені горить. А вдень сміюся і радію, Зі всіх негод і бід сміюсь, А вечорами тихо млію - Я так цього всього боюсь!...

2018-03-15 19:06:38

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Діана Панчук

Шановні читачі! А ви теж чули це ритмічне звучання мелодії вірша?))😌👍

Відповісти

2018-03-15 23:59:29

Alice Fantomhife

@Діана Панчук Дуже дякую, мені приємно)))

Відповісти

2018-03-17 13:18:53

Подобається

Інші вірші поета

Морська хвороба Кров і сльози Місто дощів і одна смерть Зміни

Інші поети

Fatima Arif

@FA_Arif

Lg Ibarra

@TheLanguishedGal

Luna

@Moon_Luna_

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

5922

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2214