Мої вечори
Alice Fantomhife
І дощ накрапує тихенько, Змиває з світу все сміття. І я сиджу, як миш сіренька, І згадую своє життя... Я згадую усі тривоги І вимітаю непотрібне. І вже розходяться дороги, І давні спогади поблідли. Всі осені, літа і зими... Всі ранки, ночі, вечори... Від спогадів мені так зимно, І пам'ять у мені горить. А вдень сміюся і радію, Зі всіх негод і бід сміюсь, А вечорами тихо млію - Я так цього всього боюсь!...
2018-03-15 19:06:38
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Діана Панчук
Шановні читачі! А ви теж чули це ритмічне звучання мелодії вірша?))😌👍
Відповісти
2018-03-15 23:59:29
1
Alice Fantomhife
@Діана Панчук Дуже дякую, мені приємно)))
Відповісти
2018-03-17 13:18:53
Подобається
Інші вірші поета
Найгірший злочин Поплач Поїзди і сни Забута любов
Інші поети
CVLD BLVVDED
@Zaharchuk_Arsen
I_am_not_star
@I_am_not_star
King Dante
@grotesquecreature
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1985
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2302