Мої вечори
І дощ накрапує тихенько,
Змиває з світу все сміття.
І я сиджу, як миш сіренька,
І згадую своє життя...
Я згадую усі тривоги
І вимітаю непотрібне.
І вже розходяться дороги,
І давні спогади поблідли.
Всі осені, літа і зими...
Всі ранки, ночі, вечори...
Від спогадів мені так зимно,
І пам'ять у мені горить.
А вдень сміюся і радію,
Зі всіх негод і бід сміюсь,
А вечорами тихо млію -
Я так цього всього боюсь!...
2018-03-15 19:06:38
7
2