26. Стіни (23. 07. 2026 – 02. 08. 2026)
Ніч
залізла в кімнату.
Чому
я маю стояти
одна
і спостерігати,
як все, що я маю
за мить поглинає
пітьма?
Мабуть
я давно вже пішла.
Тепер я
назавжди сама.
Усіх, хто був винен,
позаду лишила.
На дах піднялася одна.
Відмовилася
від життя.
Біль
розлився по тілу.
Невже
я справді хотіла
піти?
Я все розуміла,
та все одно кров'ю
заляпала стіни свої.
Не стала чекати зими.
Набрала у ванну
води,
щоб змити із себе
весь біль.
Малюнки на стінах
та біль від порізів
сьогодні помруть назавжди.
Ніхто вже не прийде
сюди.
Кров
по стінах повільно
тече.
Боліло не сильно,
хоча
померти спокійно
у мене не вийшло.
Ніж дуже старий я взяла.
Гостріше, на жаль, не знайшла.
Зруйновані стіни
кричать.
На підлозі леза
лежать.
Вже пізно тікати,
або пробачати.
Вони знищили
моє життя.
Тепер їхнє пекло – це я.