Роздуми
У еру,сповнену бажань, Неординарних сподівань. Я вміло кину жереб долі: "Чи залишуся у неволі?" А чи,боротимусь до ранку, Щаслива,одчиню фіранку. Побачу сонце на блакиті, І під вікном,розмай із квітів. І зрозумію,що зуміла, Перемогла,перетерпіла. Переборола ворогів, Перемогла свій власний гнів. Можливо це,вже і не нове, Та я вже йду,будьте здорові!
2018-12-16 08:18:15
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
No feelings
🤘
Відповісти
2018-12-16 08:53:12
1
Анастасия Сокорева
@No feelings спасибо)
Відповісти
2018-12-16 09:04:42
Подобається
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2028
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1450