Роздуми
Анастасия Сокорева
У еру,сповнену бажань, Неординарних сподівань. Я вміло кину жереб долі: "Чи залишуся у неволі?" А чи,боротимусь до ранку, Щаслива,одчиню фіранку. Побачу сонце на блакиті, І під вікном,розмай із квітів. І зрозумію,що зуміла, Перемогла,перетерпіла. Переборола ворогів, Перемогла свій власний гнів. Можливо це,вже і не нове, Та я вже йду,будьте здорові!
2018-12-16 08:18:15
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
No feelings
🤘
Відповісти
2018-12-16 08:53:12
1
Анастасия Сокорева
@No feelings спасибо)
Відповісти
2018-12-16 09:04:42
Подобається
Інші вірші поета
Існування Правда життя Кохання Червоне і чорне
Інші поети
Oluwatosin Thomas
@Fearless_Lines
Plume Akwmarine
@plume_akwmarine
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3109
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4701