Душі вогонь
Ангеліна Пилипенко
Не обпалися ти об мій вогонь І не порань сталевим злим ножем. Пульсує кров гаряча коло скронь, А очі плачуть крижаним дощем. Люби мене такою, як я є, Або безповоротно враз забудь. Лиш не отруюй ти життя моє, Не сип у рану лиховісну ртуть. Напевно знаю, що не ідеал, А ти вирішуй - чи разом іти. Лиш не заковуй душу у метал, І не пали думок моїх мости.
2021-09-24 18:32:58
3
0
Інші вірші поета
Лілія Два боки медалі Моська Любій матусі
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2515
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13434