Весняна казка
Ангеліна Пилипенко
Терпкий весняний дощик На листя опадав, Немовби щось хороше Мені розповідав. А навкруги сміялись Сріблисто так пташки І до хмарок всміхались Маленькі дітлахи. Семиколірний промінь У верховітті грав, За тим - стрибав додолу Й на скельцях вигравав. Мов ясне щире злото, Кульбабки зацвіли - Дівчатка вже їх потім В віночки заплели. Смарагдово-зелені Всміхалися гаї, І їм гіллячки-жмені Вмивали ручаї. Весною все можливе, В ній джерело життя. Живи й люби сміливо, Без мук і каяття!
2019-05-04 19:19:09
0
0
Інші вірші поета
Моїй кімнаті Любій подрузі Homo Erectus Не хайп
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1356
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1844