Рудокоса дівчина
Тріпоче листям осінь рудокоса,
Веде тужливу пісню вітерець,
Він золотеє листячко відносить
У міста нам віддалений кінець.
... Вона ступала тихо й невагомо,
Згубилася у сплетиві думок,
Ця осінь їй була така знайома,
Хоча її змінив підступний Рок.
Тонке багряне листяне намисто,
Немов Її волосся, майорить,
І дощова вода прозоро-чиста
Відтінює очей Її блакить.
Тужливо й гірко мжичка оця плаче,
Так, як ще вчора плакала вона.
Кохання зле, наївне і незряче,
Мабуть, тому й Вона тепер одна.
Та це не страшно. То підступна Доля
Все коверзує. Що ж, Вона стерпить.
... А зараз Їй потрібна парасоля
І усмішки тремкої бодай мить...
2020-11-09 14:08:41
2
1