Я слабка.... Або особлива
Анна-Марія Фокк
Я слабка, до жаху неможлива Смішна, легковажна, не серйозна. Зазвичай занадто сором'язлива Але по-своєму особлива Я слабка, можу впасти і здатись В дві секунди рознервуватись Можу плакати і бити стіни Бо на своєму стояти не в силах я Я слабка! До неможливості ревнива! Мрійлива, чутлива, може трішки лінива Смілива, правдива, лайлива Але по-своєму особлива Я слабка, адже плачу ночами Я слабка, бо не вмію вбивати словами Я слабка , може трішки сварлива Бо стояти на двох уже не в силах я... Іду вперед, але руки опускаються Дивлюсь назад і думки повертаються Стою на місці і не знаю, куди йти Я слабка, адже сильним повинен бути ти.
2023-08-29 19:25:33
6
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Анна-Марія Фокк
@Seras Mark #КЗП І то правда))
Відповісти
2023-08-30 02:56:48
Подобається
Lexa T Kuro
Ви не слабка - бо змогли відшукати все те, що описали, та ще й признати, що воно в Вас є. Класний вірш! 👍Вірте в себе! Нових цікавих пошуків себе та натхнення!💫☀️
Відповісти
2023-09-02 06:57:25
1
Анна-Марія Фокк
@Lexa T Kuro Дякую ☺️
Відповісти
2023-09-02 07:55:07
1
Інші вірші поета
Я так хочу літати у небі... Ми разом чи ні і це має значення... Я хочу... Снилися мені...
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Yamini Labh
@ibelieveinmagic
Safie_
@Safie_
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1774
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1583