K0MVXV
В мурашнику духота, Блиснуть мандибули, як катани. Єретик несе сірниковий хрест. Личинки підростають, заміняють старих. Старі помирають їх ніколи не згадають. Єретик несе солому, як тарантул кокон. Велика мамка холодно гляне на своє дитя, Презирливо відправить на плаху блудного сина. Єретик готується до свята, завтра весь мурашник буде радий! Він зупиниться лиш на пару хвилин, Хітин нагріється і тіло звареться з ним. Єретик в надії молиться великому богу. Лапки сплітаються до купи і піднімаються вгору. Він його не чує, бог самовіддано, себе лінчує. Мотузка навколо шиї, тримає бога живим, Ось-ось ноги підкосять, бог засинає і пожинає плоди. Сьогодні свято - аутодафе. Єретик горить - амбвівалент. Сотні мандибул разом клацнуть і все. Дійство скінчилось, робота нас жде.
2020-08-15 19:07:00
5
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2153
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12748