Бій в твоїй душі
Субстанція Ночі
Кристально-чистої торкаюся душі. В ній цілий всесвіт, схований від тебе Із потаємних дверець при житті Манило світло лагідно до себе. Збігалося все чорне і брудне, Що з праху було створене, безлике На сяйво, таке чисте та живе, На те, що гордо звалося «Велике» ЗавждИ манило світло темноту, І бій тривав, не день, не два - віками. Не розуміємо ми істину просту: І темнота, і світло завжди з нами.
2018-02-10 10:43:40
14
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Валерія Долінос
Чудовий вірш))) глибокий зміст...
Відповісти
2018-02-10 12:46:52
1
Інші вірші поета
Пряні пахощі білого цвіту Сліди Немов сліпий, що зорі споглядає Доля мінлива
Інші поети
Princess Girl
@Princess_life
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
80
19
2401
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208