Найгіркіший хміль
Субстанція Ночі
Його очі - крижана зима. Сонячне проміння їх не гріє. Тільки в грудях серце шаленіє, Наче вдосталь їхнього тепла. Його очі - водяний поріг. Рясно скроплений вночі зірками, І залитий сонця промінцями, Як блискучий, світанковой сніг. Його очі - люта заметіль. Поглядом морозним обпікають. Серце, як в капкані, затискають. Не людина - найгіркіший хміль.
2018-05-13 09:40:33
15
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Єгор Комаров
👍👍👍
Відповісти
2018-05-13 09:41:09
Подобається
Інші вірші поета
Сльозами з-під мокрих вій Чорні ігри Озовись... Послання
Інші поети
Jasmine
@JasmineSalvatore
Keyci
@Keyci0987
D. K.V.
@d_kv
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5303
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1539