Ворог людства
Промайнеш квапливо за вікном, Всього на мить мелькне в повірті пір'я. Стривожиш спокій вИчурним крилом, Стираючи планети і сузір'я. Зіб'єш людей у стадо, як овець. І поведеш успішно за собою. Зведеш усі зусилля нанівець, Наче плащем - окутаєш журбою. На совісті твоїй мільйон життів, І всі вони у сірих кольорах... Ти знищував, ламав і не жалів... І ймення тобі, ворог людства, - страх...
2018-04-14 20:00:12
22
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Субстанція Ночі
Відповісти
2018-04-15 10:09:03
1
Мальва Польова
Шикарні вірші, усі😍💞 Справді, а цей аж проймає....
Відповісти
2018-04-28 22:38:35
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4024
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4999