Чорні ігри
Субстанція Ночі
Атакую і знов сховаюсь... Що дозволиш мені на наступний раз? Будем без ілюзій, будем без прикрас Поки ти не спиш, поки я вагаюсь. Тихих слів луна, мов отруйний газ, Дно очей сумних - наша зірка рання. Хоч скрипіли мої полум'яні гальма, Цю вразливість виставлю напоказ. Ти, на мить прозора, змішаєш барви, Я, тривожна, - ночі німий окрас. Будем без емоцій, чорноти образ, Моя суть - сирена, все така ж нагальна. Спалахнеш, іскришся - на короткий час. І стрілою в небо - там на двох мішені. Я ж - метаюсь. Я не гравець на сцені. І палала б довго, якби ти не згас. Що ж дозволиш мені на наступний раз? Всі атаки марні, всі щити - в руїнах Як палало море, і горіли стіни, Чорні ігри тільки єднали нас.
2019-08-20 12:51:36
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Субстанція Ночі
@Роман Верлассен щиро дякую)))
Відповісти
2019-08-20 16:50:21
1
Олександр Гусейнов
Гарно)
Відповісти
2019-08-20 19:12:15
Подобається
Інші вірші поета
Сліди Щасливими літати Бій в твоїй душі Доля мінлива
Інші поети
White_Fox_
@White_Fox_
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8291
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1159