Душе моя
- Душе моя, чому болиш? Чому ти плачеш на що день? Чому у злобі тріпотиш Посеред радісних пісень? - Та ж я одна. Та ж я сама. Та ж одинока день від дня. Та ж можу лиш глядіть притьма, Як все навкруг одна бридня. - Душе моя, як помогти? Тебе як витягти з біди? Як захистити й схоронити Від злого року самоти? - Не захистиш і не схорониш. Мені не зможеш помогти. Як спробуєш - ще більше зраниш, І вже не будеш далі йти. - Душе моя, то що робити? На кого віру покладу: Чи на зірки, що з-за орбіти, Чи на підземну злу біду? (- Живи. Молись. Довірся Богу. Забудь і вір, хоч важко все. Лиш звідти жди на допомогу - Це може щастя принесе.) / (- Не поклаладай нікому віри, І не роби нічого ти. Такі в мені набиті діри, Що радості не віднайти.)
2024-03-22 13:19:31
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Ваші вірші вражають витонченістю🙃
Відповісти
2024-03-25 20:04:06
1
П'еро
@Н Ф Щиро дякую
Відповісти
2024-03-26 06:44:08
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1657
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4054