-Знаєш, мені здається, що я вже десь чула прізвище Сальв'єне. Треба буде покопатися в базі даних. - говорила Ешлі поки ми йшли коридором.

-Все може бути. Так гаразд я піду в лабораторію, проведу експертизи. Щодо розтину думаю результати будуть сьогодні увечері.

-Хорошо, якщо що, я в кабінеті.

Закінчивши розмову з сестрою, я зайшла в лабораторію, Еліс була вже там і готувала все до експертизи доказів.

-Ну що ж приступимо. -сказала я і одягла медичні рукавички.

Кров, відбитки пальців, докази, розтини. Можливо мало хто повірить, але мені справді подобається моя робота. Робота експерта-криміналіста - це більше ніж розглядати докази під мікроскопом і складати звіти. Це аналіз і зіставлення конкретних фактів, отриманих унаслідок вивчення доказів, що врешті-решт призводить до відновлення справедливості. Щоразу, коли я займаюся цим, мені гріє душу думка про те, що моя робота допоможе врятувати чиєсь життя, знайти чиюсь важливу річ, ну або посадити чортового серійного вбивцю за ґрати. За роботою я не помічаю, як минає час, тільки встигаю дивитися на настінний годинник у лабораторії, а вже минула година чи дві. Так і цього разу я не помітила, як минуло дві години.

-Так, результати готові, зараз піду розповім усе нашим інспекторам. А ти, Еліс, поки що почни писати звіт і скажи Джанін, щоб о 5 годині готувала все для розтину.

-Добре, може щось іще?

-Ні, це все. -це останнє, що я сказала перед тим, як викинути використані рукавички в урну і вийти з лабораторії з документами.

Йдучи коридором до кабінету інспекторів, мене не покидало відчуття, що за мною хтось стежить. Ходить по п'ятах, непомітно спостерігає, стежить за кожним моїм кроком і чекає слушного моменту для чогось. І може, я і знала, хто це, тільки боялася собі в цьому зізнатися. "До біса ці думки" промайнуло в мене в голові.

-Я провела експертизу і з'ясувалося, що кров на персні належить убитому. Відбитків немає, а результати розтину будуть увечері, але я думаю розтин нічого не покаже. Усе, що ми знаємо, це те, що спочатку цю людину задушили, а після вдарили клинком у серце. -розповідала я інформацію, заходячи в кабінет.

-Зрозуміло, це все вказує на те, що до злочину довгий час готувалися. До речі, пам'ятаєш, я казала, що десь чула вже прізвище Сальв'єне? -сказала Ешлі, переводячи на мене погляд.

-Так, і що знайшла щось?

-Найшла, я покопалася в нашій базі даних і, як виявилося, нині вбитий сеньйор Сальв'єне розшукувався поліцією Неаполя, Венеції та Риму.

-Розшукувався він і двоє його подільників Моніка Фаббрі та Джеральд Лінсванд. -додав Данте.

-А що ж такого він і ці його подільники зробили?

-Людей вбивали, ці троє були главами якоїсь секти і, проводячи свої обряди, вони приносили в жертву людей.  

-Фанатики значить, це вказує на те, що вбивство може бути безпосередньо пов'язане з цією їхньою сектою.

-Роуз, а ти вже звільнилася? - запитала Ешлі.

-Ну до п'ятої години я абсолютно вільна.

-От і чудово, я пропоную такий план дій, ми з тобою спробуємо дізнатися, куди наш убитий сеньйор Сальвьоне ходив щоп'ятниці. А Данте з Сільвіо пошукають інформацію про цю секту і двох живих голів секти, які залишилися живими.

-Я згоден.

-Я теж.

-А ось я не згодна. Ви що серйозно думаєте, що слова якоїсь бабусі-сусідки про те, що він ходив кудись щоп'ятниці, допоможуть нам у розслідуванні? - ну я думаю вже й так зрозуміло хто це говорив, само собою Олівія.

-Дозволь запитати, а чим ти пропонуєш займатися?

-Я думаю, що це було просто спонтанне вбивство. Двоє людей посварилися і ось.

-І ось? Ти що знущаєшся, ми щойно навели купу фактів, які вказують на те, що вбивство сплановане і до того ж пов'язане з релігійними фанатиками.

-Це все якась маячня. І до того ж якого біса ти вплутуєшся в розслідування, ти ж експерт і, якщо я не помиляюся, маєш бути у своїй лабораторії і займатися звітами, чи не так?

-Олівія, ти для початку своїми обов'язками займися, на відміну від тебе, Роуз не тільки свою роботу виконує, а й нам допомагає в розслідуванні. -сказав Данте швидше ніж я встигла відповісти Олівії.

-А не як дехто вештається чорт знає де в робочий час. - доповнила його слова Ешлі.

Після всіх вище сказаних слів Олівія закотила очі і вийшла з кабінету.

-Ну Слава Богу хоч заважати не буде.

-Дуже сумно, що це лише тимчасово.

-Ага, ну так що, Роуз, ми їдемо?

-А чого нам чекати, поїхали. - це було останнє, що я сказала перед тим, як ми з сестрою вийшли з кабінету.

-Куди спочатку?

-Навідаємо нашого свідка, сподіваюся, до цього часу він уже протверезів. 

Ми спустилися на службову парковку і сіли в машину, після чого виїхали на дорогу. Через 20 хвилин їзди ми під'їхали до багатоквартирного будинку, який знаходився буквально за два кроки від будинку, де сталося вбивство. Я і сестра вийшли з машини і зайшли в під'їзд. Квартира свідка знаходилася на 4 поверсі. Через 5 хвилин ми вже стояли перед потрібними нам дверима.

-Сеньйор Б'янко відчиняйте двері, це поліція. -крикнула Ешлі та подзвонила в дзвінок.

-Я так розумію, відкривати нам ні хто не збирається. -додала дівчина

-Ага, тепер двері виламувати доведеться. - саркастично і голосно сказала я. І тут двері трохи відчинилися і показалося обличчя чоловіка. Він озирнувся на всі боки і нарешті перевів погляд на нас.

-Проходьте. -прошепотів чоловік і ми з Ешлі зайшли до квартири.

-Добрий день, я старший-інспектор Ешлі Грейс.

-Добрий день, а я експерт-криміналіст Розалінд Грейс.

-І так почнемо. Що ви бачили сьогодні вночі? -запитала сестра, сідаючи на диван у вітальні.

-Він знайде мене, я його бачив. Він прийде за мною - трохи тихо говорив сеньйор.

-Слухайте, не треба тут істерику влаштовувати, якби вас хотіли вбити, то на місці злочину було б уже два трупи.

-Ешлі, ти знущаєшся?

-Я просто намагаюся якось його заспокоїти.

-Послухайте, вам нічого не загрожує, якщо ви вважаєте, що вам необхідна охорона, ми зможемо її вам надати. -звернулася я до чоловіка.

-Дякую вам, хоч хтось про безпеку свідків дбає.

-Ну що коли ми розібралися з вашою безпекою, ми можемо перейти до дачі свідчень?

-Загалом іду я повз квартиру, бачу, що відчинені двері і тут чую крики. Я спочатку подумав, що мені здалося, але за 5 хвилин я зважився відчинити двері. Відкриваю двері, а там він, лицар у чорному плащі.

-А я як подивлюся він не тільки алкоголік, а й наркоман. -прошепотіла я сестрі на вухо.

-Я визнаю, що він виглядає як божевільний із довідкою, але хоч якусь інформацію ми з нього витягнемо. -так само прошепотіла мені дівчина.

-А в руках у нього клинок закривавлений, а потім він вистрибнув у вікно. Обличчя я не бачив, він був у масці. -продовжував чоловік.

-Може щось іще?

-Це все, що я бачив.

-Вражаюче. -прошепотіла я.

-Що що? -запитав свідок.

-Кажу дякую вам за інформацію, до зустрічі. -попрощалася я.

-До зустрічі. -попрощалася Ешлі, і ми з нею пішли до виходу.

Уже коли ми вийшли з квартири і сеньйор Б'янко зачинив за нами двері, у мене задзвонив телефон.

-Алло....