Глава 4 Зустріч
Дійшовши через ліс на відкриту місцевість, я помітив сталкера який був з угрупування "Воля", він стояв на схилі, та мовчки споглядав на рожевий світанок над Зоною. Ми підійшли до нього і він відразу заговорив до нас:
- О хелоу народ! Ви бачите цей чудесний витвір природи... Все таки яка неймовірна Зона!
"О мій любий край!
Як мені тебе не любити,
Як мені не співати пісні,
Твоя краса мене чарує,
Немов в полоні я...
Зійшов світанок,а це означає що ми ще живі! - із посмішкою він глянув на нас, на втомлених та брудних шукачів пригод, або просто любителів хабара та наживи.
- А ви хто такі? І чого такі сумні?
Немов би бачили як спарюються мутанти, ахах) - запитав сталкер сміючись.
- Мене звати Артем... Я..
- Дай відгадаю: ти у військовій формі з подертим шевроном, а у твоїх руках АК74 у непоганій комплектації...
Ти колишній військовий!
У нас тут вистачає військових, здебільшого їх тут не дуже люблять, але я бачу ти не такий! Але тоді що тебе привело в Зону мій друже? - запитав сталкер оглядаючи мою супутницю, яка відійшла в бік розглядати мертвого мутованого пса.
- Ми шукаємо один артефакт, моя супутниця: Науковець. Яка стверджує що десь в околицях Прип'яті є артефакт який змінить Зону. - Цікаво... цікаво.. шукаєте?! Це скоріше вона шукає, а ти просто хочеш вкрасти той артефакт та втекти, я вгадав?! - промовив Сталкер, та відразу його настрій змінився, на напружений та обережний, його права рука трималась за кобуру, у якій був пістолет. - Сталкере ти йдеш з нами?
Бо нам вже час йти. - промовила Ольга до Сталкера з Волі, а він відповів:
- Ні дякую за пропозицію! Я повертаюсь на Янів, вдалого вам полювання сталкери! - після цих слів він зник за горизонтом. Його недовіра була зрозуміла, але він незнав що у мене немає ніяких темних планів, чи секретів.
У цій подорожі я прагнув лише одного:
Знайти себе... можливо ця дорога в нікуди, приведе мене кудись...
- О хелоу народ! Ви бачите цей чудесний витвір природи... Все таки яка неймовірна Зона!
"О мій любий край!
Як мені тебе не любити,
Як мені не співати пісні,
Твоя краса мене чарує,
Немов в полоні я...
Зійшов світанок,а це означає що ми ще живі! - із посмішкою він глянув на нас, на втомлених та брудних шукачів пригод, або просто любителів хабара та наживи.
- А ви хто такі? І чого такі сумні?
Немов би бачили як спарюються мутанти, ахах) - запитав сталкер сміючись.
- Мене звати Артем... Я..
- Дай відгадаю: ти у військовій формі з подертим шевроном, а у твоїх руках АК74 у непоганій комплектації...
Ти колишній військовий!
У нас тут вистачає військових, здебільшого їх тут не дуже люблять, але я бачу ти не такий! Але тоді що тебе привело в Зону мій друже? - запитав сталкер оглядаючи мою супутницю, яка відійшла в бік розглядати мертвого мутованого пса.
- Ми шукаємо один артефакт, моя супутниця: Науковець. Яка стверджує що десь в околицях Прип'яті є артефакт який змінить Зону. - Цікаво... цікаво.. шукаєте?! Це скоріше вона шукає, а ти просто хочеш вкрасти той артефакт та втекти, я вгадав?! - промовив Сталкер, та відразу його настрій змінився, на напружений та обережний, його права рука трималась за кобуру, у якій був пістолет. - Сталкере ти йдеш з нами?
Бо нам вже час йти. - промовила Ольга до Сталкера з Волі, а він відповів:
- Ні дякую за пропозицію! Я повертаюсь на Янів, вдалого вам полювання сталкери! - після цих слів він зник за горизонтом. Його недовіра була зрозуміла, але він незнав що у мене немає ніяких темних планів, чи секретів.
У цій подорожі я прагнув лише одного:
Знайти себе... можливо ця дорога в нікуди, приведе мене кудись...
Коментарі